назад на сторінку 'наша фауна'

Синопсис родів ссавців України

(огляд родів, відомих у складі теріофауни України)

(веб-сайт Українського теріологічного товариства НАНУ www.terioshkola.org.ua)


 

фауна на
terioshkola.org.ua

родини ссавців
синопсис родів
список видів
види-двійники
види-символи
біота війни
  аналіз пелеток
ссавці-землериї
назви ссавців
фотогалерея
огляди фауни

головна сторінка

Google

 

english version Огляд родів

Повний список ссавців України включає 82 роди 32 родин 10 рядів (вкл. людину). У це число входять як ссавці, що зникли протягом останніх 100–200 років, так і ті, які з'явилися внаслідок штучних інтродукцій або природних експансій, а також свійські тварини з числа тих, які регулярно присутні у складі природних угруповань (напр., кози, вівці, пси).

Впорядкування синопсису родів має кілька важливих мотивів, які викладено у огляді "Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви" (Загороднюк, 2001). З урахуванням цього, важливо відзначити наступне:

1) кількість родів ссавців є оптимальною (не великою, як кількість видів, і не малою, як кількість родин) для уявлень про таксономічне різноманіття фауни, і ця таксономічна категорія є достатньою для розуміння складу будь-якої місцевої фауни;

2) рід є базовою одиницею класифікацій і таксономічних ревізій, саме роди поділяють на види і об'єднують у родини; назва роду присутня і в назві виду (напр., Mustela erminea), і в назві родини (Mustelidae). З родом пов'язано поняття типового виду (тип роду), і так само у кожної родини є типовий рід;

3) рід є найбільш стабільним таксономічним рангом, принаймні значно стабільнішим за категорію "вид", для якої створено значне різноманіття концепцій виду; він завжди визначається морфологічним критерієм і на роди, як правило, не поширюються поняття "двійники", "гібридизація", "симпатрія" тощо;

4) на рівні роду або близьких родів реалізуються такі явища і застосовуються такі поняття, як екоморфологія, конкуренція, гільдія, лімітуюча схожість тощо, тобто ті поняття, які характеризують, як правило, взаємини видів в межах одного роду;

5) кожна пересічна людина не має уяви про більшість видів, проте знає роди (напр., заєць, ховрах, їжак, тхір, нетопир, сліпак), і огляд родів є найкращим керівництвом для знайомства з фауною, позаяк аналіз видового складу є предметом спеціального аналізу.

Перелік родів впорядковано на основі огляду теріофауни, представленого на сторінці "Контрольний список ссавців України", упорядкованим на основі огляду 1999 року у зведенні "Ссавці України під охороною Бернської конвенції", а також видання "Mammal Species of the World", 2005) та оглядів "Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви" (Загороднюк, 2001), "Наукові назви рядів ссавців" (Загороднюк, 2008), "Таксономія і номенклатура немишовидих гризунів фауни України" (Загороднюк, 2009).

 


Схема наведення описів:

1) назва роду українською і латиною (вкл. автора і рік опису роду) та назва найбільш типового виду у складі фауни України (по можливості уникається наведення адвентивних або обмежено поширених видів);
2) загальна кількість видів у фауні України та уточнення цього показника: індекс "n" (native) — місцевий, "e" († extinct) — вимерлий, "a" (alien) — адвентивний, "d" (domestic) — одомашнений, "?" — фантомний вид (знахідки не підтверджені);
3) загальна характеристика роду в обсязі фауни України з оцінками видового багатства та взаємин з іншими родами (вкл. можливість їх об'єднання чи зміни назви).

Компонування таблиці

Табличний матеріал згруповано у близькі за обсягом групи, для чого в окремих випадках розділи укрупнено до надрядів, у інших — подрібнено до надродин. Рід Homo з огляду виключено. Роди представлено в систематичному порядку. Для рядів або підрядів вказано також поширені синоніми, подані тут у дужках після основних назв (їх запозичено з останнього монографічного зведення щодо ссавців України — "Визначник ссавців України" (Корнєєв, 1965).

група 1: ряд зайцеподібні та підряд їжатцевидих гризунів

ряд Leporiformes (Lagomorpha) та підряд Hystricomorpha (їжатцевиді)

4 роди

група 2: підряд вивірковидих гризунів — Muriformes: Sciuromorpha

надродини вивіркуватих (Sciuroidea), вовчкуватих (Gliroidea), бобруватих (Castoroidea)

9 родів

група 3: підряд мишовидих гризунів Muroidea, част. 1 (без Muridae s. lato)

Dipodoidea (надродина стрибакуватих), Spalacidae (родина сліпакових)

6 родів

група 4: підряд мишовидих гризунів Muroidea, част. 2 (Muridae s. lato)

родини Muridae s. str., Cricetidae s. str., Arvicolidae (мишових, хом'якових, щурових)

14 родів

група 5: надряд ліпотифли, або комахоїдні Lipotyphla (Insectivora)

ряди Erinaceiformes + Soriciformes (їжакоподібні та мідицеподібні)

5 родів

група 6: ряд лиликоподібні, або кажани Vespertilioniformes (Chiroptera)

підгрупи "печерників" (підковики, нічниці, вухані) і дендрофілів (нетопирі, вечірниці, лилики), а також рід Molossidae (молоссові)

11 родів

група 7: ряд песоподібні, або хижі Caniformes (Carnivora)

родини Canidae (псові), Mustelidae (мустелові), Phocidae (тюленеві), Felidae (котові)

14 родів

група 8: ряд китоподібні Balaeniformes (Cetacea)

родини підряду Delphinimorpha (дельфіновиді) та Balaenimorpha (китовиді)

4 роди

група 9: надряд Унгуляти, або копитні Ungulata: Equiformes (Perissodactyla) + Cerviformes (Artiodactyla)

Equidae (коневі), Suidae (свиневі) Cervidae (оленеві), Bovidae (родина бикові)

13 родів


 

 

Рід, його обсяг у фауні України
і типовий представник

 

фото
Стисла таксономічна характеристика роду
(обсяг, стосунки з іншими родами, статус в Україні, синонімія)
 
 
1) зайцеподібні та їжатцевиді    
Leporiformes (Lagomorpha)
 
Кріль — видів: 1 (1a)
Oryctolagus
Lilljeborg, 1871
кріль європейський (O. cuniculus)
Монотипний рід, представлений дикою і свійськими формами. Дика форма є адвентивною і поширена переважно у пн.-зх. Причорномор'ї. Свійську форму часто утримають у напіввільних умовах. Гризуни з виразною середовищетвірною роллю завдяки риттю нір.
Заєць видів: 2 (2n)
Lepus
Linnaeus, 1758
заєць сірий (L. europaeus)
Політипний рід (32 види), що вкл. 10 підродів (і Україні види номінативного підроду). Повсюдно поширений тільки один вид — заєць сірий, на Поліссі співіснують заєць сірий і білий (внесений до ЧКУ), загалом подібні види. Відомі випадки гібридизації з кролями (т. зв. тумаки).
Muriformes: Hystricomorpha
 
Нутрія — видів: 1 (1a)
Myocastor
Kerr, 1792
нутрія болотяна (M. coypus)
Монотипний чужорідний рід підряду їжатцевидих гризунів. Завезено в Україну у середині 20 ст. Відомий переважно завдяки напіввільному утриманню. Місцями сформувалися нестійкі природні популяції (Сиваші, Донеччина). Гідрофільний рослиноїдний гризун.
Кавія — видів: 1 (1a)
Cavia
Pallas, 1766
кавія свійська (C. porcellus)
Політипний (6 видів) чужорідний рід їжатцевидих. Широко в культурі з 17 ст. по всьому світу. Відомий майже виключно як свійська (домашня) тварина, широко відома як об'єкт медико-біологічних досліджень. Формування природних популяцій відоме тільки за межами України.
     

2) вивірковиді гризуни

 
Sciuroidea (надродина вивіркуваті)    

Вивірка видів: 1 (1n)
Sciurus
Linnaeus, 1758
вивірка лісова (S. vulgaris )

Політипний рід, представлений в Україні одним поліморфним видом. Основну частину території заселяє типова (руда) вивірка, у Карпатах поширена чорна (темна) форма, для якої припускали видовий статус, в Криму та на Дінці вселені алтайські вивірки-телеутки.
Ховрах — видів: 5 (4n+1e)
Spermophilus Cuvier, 1825
ховрах крапчастий (S. suslicus)
Політипний рід, представлений низкою аловидів. Кількість визнаних видів постійно змінюється. На поч. 20 ст. визнавали 2 види, в середині ст. — три, тепер — 4 види. У місцях сходження ареалів відомі зони гібридизації. Відрізняються переважно деталями забарвлення і за каріотипом.
Бабак — видів: 2 (1n+1e)
Marmota
Blumenbach, 1779
бабак степовий (M. bobak)
Політипний рід, представлений одним відновленим видом (бабак степовий); програми з пошуку або відновлення бабака альпійського безрезультатні. Розглядається як ключова група у структурі степових угруповань завдяки середовищетвірній діяльності.
Політуха — видів: 1 (1e)
Pteromys Cuvier, 1800
політуха сибірська (P. volans)
У роді два види, в межах України був один (до поч. 20 ст.), проте через скорочення ареалу зник. Відомі вказівки стосуються Центрального Полісся (Чернігівщина, Сумщина). Один з найунікальніших родів завдяки здатності до планування. Раніше виокремлювали в родину політухових.
Gliroidea (надродина вовчкуваті)    
Вовчок — видів: 1 (1n)
Glis
Brisson, 1762
вовчок сірий (Glis glis)
Монотипний рід, що представляє в обсязі фауни Європи окрему підродину Glirinae (разом з японським родом Glirurus). Раніше нерідко зближували з Muscardinus. Представлений таксономічно однорідним видом без ознак політипності, одним з найбільш широко поширених.
Ліскулька — видів: 1 (1n)
Muscardinus
Kaup, 1829
ліскулька руда (M. avellanarius)
Монотипний рід, що належить до підродини Leithiinae (разом з двома наступними родами). Погляди на систематику усталені, єдиний вид є таксономічно однорідним. Для цього роду (і виду) відома найбільша для ссавців України кількість вернакулярних назв.
Соня — видів: 1 (1n)
Dryomys
Thomas, 1906
соня лісова (D. nitedula)
Політипний рід (3 види), представлений у фауні України типовим видом. Ознак неоднорідності в межах популяцій з України немає. Нерідко на підставі знахідок цього роду вказують на "знахідки" Eliomys. Раніше поширеною назвою роду була Dyromys.

Жолудниця — видів: 1 (1e)
Eliomys
Wagner, 1843
жолудниця європейська
(E. quercinus)

Політипний вид, в межах якого розрізняють три аловиди, проте в Україні і суміжних країнах присутній лише один. Представників цього роду часто плутають з попереднім (Dryomys) на підставі схожості забарвлення. Наявність у сучасній фауні України — під питанням.
Castoroidea (надродина бобруваті)    
Бобер видів: 1 (1n)
Castor Linnaeus, 1758
бобер європейський (Castor fiber)
Давня група гризунів, колись надзвичайно різноманітна. У сучасній фауні Європи лише один вид. Вказівки на знахідки бобра американського (інтродукований на півночі Європи) для України — помилкові. Часто згадувані "чорні" форми бобра відносяться до Castor fiber.
     
3) Muroidea-1 (без Muridae s.l.)    
Dipodoidea 
(надродина стрибакуватих)
   

Мишівка — видів: 4 (4n)
Sicista
Gray, 1827
мишівка південна (S. loriger)

В роді 13 видів. Кількість визнаних в Україні видів постійно збільшується: до 1940 р. в Україні визнавали 1 вид (мишівку південну); надалі — 2, тепер 4 (по 2 аловиди кожного з "попередніх" видів). Відмінності між аловидами вкрай незначні і визначаються переважно морфологією хромосом.
Тушкан — видів: 1 (1n)
Allactaga
Cuvier, 1837
тушкан великий (A. major)
Політипний рід (11 видів), поширений переважно за межами України в аридних зонах Азії. В Україні — один вид, відомий у давній літературі як земляний заєць" і як "Allactaga jaculus".
Тушканчик — видів: 1 (1e)
Pygeretmus Gloger, 1841
тушканчик малий (P. pumilio)
Близький до Allactaga рід (єдина підродина), який був відомий для південних районів країни ще на поч. в в сер. 19 ст., проте тепер не відомий. Найближчі сучасні знахідки відсунуті далеко на схід, до Прикаспію.
Кандибка — видів: 1 (1n)
Stylodipus
Allen, 1925
кандибка пустельний (S. telum)
Політипний рід (3 види), представлений в Україні маргінальною популяцією одного з видів, обмежено поширеною на нижньодніпровських піщаних аренах. В давній літературі відомий під назвою Scirtopoda.
Spalacidae (родина сліпакових)    
Сліпець — видів: 1 (1n)
Nannospalax
Palmer, 1903
сліпець понтичний (N. leucodon)
Політипний рід, що включає низку форм аловидового рангу. В Україні представлений маргінальними (найбільш північними) формами. Близький до наступного роду (Spalax), проте завжди розглядається принаймні на рівні окремого підроду. Відомий також як Microspalax.
Сліпак — видів: 4 (4n)
Spalax
Gueldenstaedt, 1770
сліпак звичайний
(S. microphthalmus)
Політипний рід, в який нерідко вкл. Nannospalax (разом їх 13 видів), представлений переважно аловидами. Відмінності між видами вкрай незначні, тому в кожній місцевості поширений, як правило, лише один з видів цього роду. Є типовими землериями-рослиноїдами.
     
4) мишуваті Muroidea-2
(Muridae s.l.)
   
Muridae (родина мишових)    
Мишка — видів: 1 (1n)
Micromys
Dehne, 1841
мишка лучна (M. minutus)
Монотипний рід і загалом мономорфний, різко відмінний від інших родів. Найдрібніший гризун європейської фауни з широким ареалом. За низкою ознак вихідний для наступних двох родів (Apodemus+Sylvaemus).
Миша-житник — видів: 1 (1n)
Apodemus
Kaup, 1829
миша пасиста (A. agrarius)
Політипний рід, у склад якого нерідко включають низку інших родів (Alsomys, Karstomys, Sylvaemus, разом усіх — 20 видів). У поданому тут обсязі (без Sylvaemus) представлений в Україні одним видом. Один з найкраще відокремлених родів Murinae в обсязі фауни України.
Мишак — видів: 4 (4n)
Sylvaemus
Ognev, 1924
мишак лісовий (S. sylvaticus)
Політипний рід з низкою форм нез'ясованого рангу (вид/аловид/підвид), разом бл. 12 видів. До сер. 20 ст. включали у склад Mus або Apodemus (остання точка зору поширена дотепер). Представлений комплексом подібних за морфологією видів, яких позначають як "види-двійники").
Миша — видів: 2 (1n+1a)
Mus
Linnaeus, 1758
миша курганцева (M. spicilegus)
Рід з надзвичайно великою мінливістю, політипний. Від часу опису з його складу почергово виключали різні роди (у складі Mus була більшість видів Muroidea. На поч. і в сер. 20 ст. у склад роду вкл. всіх Muridae (у прийнятому тут обсязі); з Mus часто плутають дрібних Sylvaemus (S. uralensis).
Пацюк — видів: 2 (2а)
Rattus
Fischer, 1803
пацюк чорний (R. rattus)
Політипний рід (66 видів без поділу на підроди), поширений переважно у пд.-сх. Азії. В Україні — два адвентивні види: для R. rattus припускається давня інвазія, R. norvegicus з'явився у 18-19 ст. Відмінності між видами виразні, проте часто їх плутають, покладаючись на забарвлення.
Cricetidae (родина хом'якових)    
Хом'ячок — видів: 1 (1n)
Cricetulus
Milne-Edw., 1867
хом'ячок сірий (C. migratorius)
Політипний рід (6 видів), який довгий час розглядали у складі Cricetus (зараз об'єднані на рівні спільної триби). На історію теріологічних досліджень вказували не менше 5 різних видів (принаймні номінально різних), проте ревізія показала наявність лише одного.
Хом'як — видів: 1 (1n)
Cricetus
Leske, 1779
хом'як звичайний (C. cricetus)
Добре відокремлений монотипний рід, проте існує низка питань щодо рівня його відокремленості від інших груп, відомих на суміжних територіях, у т.ч. Allocricetus та Mesocricetus. Останні відомі на найближчих теренах (Кубань, Добруджа), і їхні знахідки не виключені в Україні.
Arvicolidae (родина щурових)    
Сліпачок — видів: 1 (1n)
Ellobius
Fischer, 1814
сліпушок степовий (E. talpinus)
5 видів
Ондатра — видів: 1 (1a)
Ondatra
Link, 1795
ондатра звичайна (O. zibethicus)
1 вид
Строкатка — видів: 1 (1a)
Lagurus
Gloger, 1841
строкатка степова (L. lagurus)
Монотипний рід, представник окремої триби Lagurini (єдиний рід триби в Україні). Рід існував на теренах в доісторичні часи, нові популяції сформувалися в результаті інвазії строкаток зі сходу на поч. 20 ст., у період громадянських воєн та "колгоспного будівництва".
Нориця — видів: 1 (1n)
Myodes
Pallas, 1811
нориця руда (M. glareolus)
12 видів.
Снігурка — видів: 1 (1n)
Chionomys
Miller, 1908
"нориця" снігова (C. nivalis)
Політипний рід (3 види). Один з найбільш відокремлених родів триби Arvicolini, який довгий час (майже до кінця 20 ст.) відносили до Microtus. Рід є одним з архаїчних у фауні Європи, поширений переважно в альпійських регіонах; в Україні відомих тільки з високогір'я Карпат.
Щур — видів: 2 (2n)
Arvicola
Lacepede, 1799
щур водяний (A. amphibius)
Політипний рід з надзвичайно деталізованою систематикою. В Україні представлений двома дуже близькими видами, які звичайно розглядають як географічні (екологічні, висотні та ін.) раси. У працях 18 і 19 ст. (до поч. 20-го) до цього роду відносили всіх Arvicolinae.
Норик — видів: 2 (2n)
Terricola
Fatio, 1867
норик підземний (T. subterraneus)
Політипний рід (14 видів), об'єкт численних ревізій на рівні видового складу окремих регіонів і взаємин з іншими групами (Microtus, Neodon та ін.). Родовий ранг визнається не завжди (найчастіше як підрід Microtus s. l.), але загальною є тенденція до його підвищення.
Полівка — видів: 6 (6n)
Microtus
Schrank, 1798
полівка лучна (M. levis)
Політипний рід (62 види), об'єкт численних ревізій на рівні видового складу окремих регіонів і взаємин видових груп (підроди/роди). Ймовірно, Alexandromys (в Україні 1 вид) — окремий рід. Нерідко до складу роду вкл. Terricola (в Україні 2 види, тут як окремий рід).
     
5) комахоїдні — Insectivora    
Erinaceiformes (їжакоподібні)    
Їжак — видів: 1 (1n)
Erinaceus
Linnaeus, 1758
їжак білочеревий (E. roumanicus)
Політипний рід (4 види) з низкою аловидових форм невизначеного рангу. У Європі представлений 3-ма видами, кожного з яких почергово вказували для фауни України. Фактично представлений в Україні тільки одним видом, поширеним в усіх типах ландшафтів.
Їжачок — видів: 1 (1n)
Hemiechinus
Fitzinger, 1866
їжачок вухатий (H. auritus)
Рід у сучасному розумінні його обсягу вкл. 2 види. Раніше об'єднували з Erinaceus (s.l.), проте рівень відмінностей між ними доволі високий. В Україні представлений маргінальними (найбільш північно-західними) популяціями типового виду, обмежено поширений у східних областях.
Soriciformes (мідицеподібні)    
Хохуля — видів: 1 (1e?)
Desmana
Gueldenstaedt, 1777
хохуля руська (D. moschata)
Монотипний рід родини кротових; найдавніших серед сучасних ссавців Європи загалом. Підстав для визнання політипності не наводили і таких немає. У багатьох місцях зникає внаслідок освоєння заплав. Тепер відомий тільки в межах відтвореного ареалу на Сеймі.
Кріт — видів: 1 (1n)
Talpa
Linnaeus, 1758
кріт європейський (T. europaea)
9 видів.

Білозубка — видів: 2 (2n)
Crocidura Wagler, 1832
білозубка мала (C. suaveolens)

Найбагатший за видовим складом рід (174 види) серед усіх сучасних ссавців. В Україні представлений двома відносно рідкісними видами, один з яких (білозубка велика) внесений до ЧКУ. Хижаки, здатні нападати не тільки на членистоногих, але й дрібних хребетних.
Рясоніжка — видів: 2 (2n)
Neomys
Kaup, 1829
рясоніжка велика (N. fodiens)
Високо спеціалізована і, відповідно, не багата за видовим складом група землерийок, представлена у фауні України (і Європи) лише двома близькими видами (один з них в ЧКУ). Пристосовані до життя біля водойм, живляться переважно водними тваринами, яких збирають у воді.
Мідиця — видів: 4+1? (4n)
Sorex
Linnaeus, 1758
мідиця звичайна (S. araneus)
Найдрібніші ссавці фауни України, характерні переважно для лісової і лісостепової природних зон і заплав річок; типові хижаки, що полюють на різних безхребетних (комахи, молюски тощо).
     
6) кажани — Vespertilioniformes    
підковики, нічниці, вухані    
Підковик — видів: 2+2? (2n)
Rhinolophus
Lacepede, 1799
підковик малий (R. hipposideros)
Політипний рід (77 видів), два види якого поширені переважно в печерних районах півдня і заходу країни (Крим, Поділля, Закарпаття); найуразливіша група ссавців, яка не переносить фактору турбування; осілі, здійснюють лише локальні сезонні міграції; полюють на літаючих комах.
Довгокрил — видів: 1 (1e)
Miniopterus
Bonaparte, 1837
довгокрил звичайний
(M. schreibersii)
19 видів
Нічниця — видів: 10+1? (10n)
Myotis
Kaup, 1829
нічниця водяна (M. daubentonii)
103 види
Вухань — видів: 2 (2n)
Plecotus
Geoffroy, 1818
вухань бурий (P. auritus)
8 видів
Широковух — видів: 1 (1n)
Barbastella
Gray, 1821
широковух європейський (B. barbastellus)
2 види
Vespertilionini (нетопири та лилики)    

Вечірниця — видів: 3 (3n)
Nyctalus
Bowdich, 1825
вечірниця руда (N. noctula)

8 видів.
Нетопир — видів: 4 (3n+1a)
Pipistrellus
Kaup, 1829
нетопир лісовий (P. nathusii)
30 видів. Найдрібніший кажан фауни Європи; нетопири характерні переважно для лісових районів і є переважно дендрофілами (колонії переважно в дуплах дерев); перелітні, полюють на літаючих комах. Один з видів — нетопир білосмугий — інвазійний, осілий і характерний для урбоекосистем.
Гіпсуг — видів: 1 (1n)
Hypsugo
Kolenati, 1856
гіпсуг гірський (H. savii)
  Політипний рід (18 видів). Донедавна розглядався у складі Vespertilio або Pipistrellus. Представлений в Україні маргінальними популяціями (Крим) лише одного виду, поширеного в гірських районах Євразії.
Лилик — видів: 1 (1n)
Vespertilio
Linnaeus, 1758
лилик двоколірний (V. murinus)
  Небагатий за видовим складом рід (2 види). Раніше у склад роду вкл. нетопирів і пергачів (Pipistrellus, Eptesicus), а часто й вечірниць (Nyctalus), тобто більшість Vespertilioninae (кажанів з широкою епіблемою). Звужене розуміння обсягу роду набуло визнання лише в кінці 20 ст.
Пергач — видів: 3 (3n)
Eptesicus
Rafinesque, 1820
пергач пізній (E. serotinus)
Політипний рід (23 види). Раніше один з наявних в Україні видів (nilssonii) виокремлювали у підрід або рід Amblyotus. Показано значний ступінь подібності всіх видів, не викл. широка гібридизація між ними. Один з видів, поширених в Україні, описано лише 2009 р. (E. lobatus).
Molossidae (молоссові)    
Тадарида — видів: 1? (1?)
Tadarida
Rafinesque, 1814
тадарида європейська (T. teniotis)
10 видів. Чітко відокремлений вид, знахідки якого в Україні (Крим) базуються на реєстрації окремих УЗ-сигналів, фантом, знахідки якого не підтверджені жодним морфологічних зразком чи фотодокументом. Найближчі достовірні знахідки стосуються Західного Кавказу і Балкан.
     
7) Caniformes, seu Carnivora
 
Canidae (псові)    
Єнот — видів: 1 (1a)
Nyctereutes
Temminck, 1839
єнот уссурійський (N. procyonoides)
Монотипний (в обсязі сучасної фауни) рід, описаний спочатку як вид роду Canis (що вплинуло на поширення зооніма за основі родової назви "пес"). Розглядається як одна з найпримітивніших груп сучасних Canidae. Інтродукований у І пол. 20 ст., широка інтродукція у 1950-х рр.
Пес — видів: 3 (1n+1a+1d)
Canis
Linnaeus, 1758
вовк (C. lupus)
Політипний рід (6 видів), три з яких відомі у фауні України (вкл. свійських Canis familiaris, яких останнім часом розглядають в межах Canis lupus). З кінця 20 ст. йде експансія шакала.
Лис — видів: 2 (2n)
Vulpes Frisch, 1775
лиc рудий (V. vulpes)
Політипний рід (12 видів), представлений у фауні України двома видами. Нерідко лисів з України відносять до 1 виду, без уваги до можливих знахідок іншого, рідкісного (Vulpes corsac). Часто розглядають у складі Canis або разом з останніми у складі триби Canini.
Ведмідь — видів: 1 (1n)
Ursus Linnaeus, 1758
ведмідь бурий (U. arctos)
 
Mustelidae (мустелові, тхореві)    
Мустела
Mustela
Linnaeus, 1758
горностай (M. erminea)
5 (5n)

 

1a?

Візон
Neovison
візон річковий (N. vison)
1 (1a)
2 види
Куниця
Martes Pinel, 1792
куниця лісова (M. martes)
2 (2n)
1a?
Росомаха
Gulo Storr, 1780
росомаха звичайна (G. gulo)
1 (1e)
 
Перегузня
Vormela Blasius, 1884
перегузня степова (V. peregusna)
1 (1n)
 
Борсук
Meles Boddaert, 1785
борсук європейський (M. meles)
1 (1n)
Політипний рід, представлений у світовій фауні низкою аловидів (звичайно розрізняють три), з яких в Україні представлена тільки типова форма. Добре відокремлений рід на рівні палеарктичної фауни.
Видра
Lutra Brunnich, 1771
видра річкова (L. lutra)
1 (1n)
 
Phocidae (тюленеві)    
Монах
Monachus Fleming, 1822
монах білочеревий (M. monachus)
1 (1e)
 
Felidae (котові)    
Кіт
Felis Linnaeus, 1758
кіт лісовий (F. silvestris)
2 (1n+1d)
 
Рись
Lynx
Kerr, 1792
рись євразійська (L. lynx)
1 (1n)
 
     
8) Cetacea    
Delphinimorpha (п/р дельфіновиді)    
Дельфін
Delphinus Linnaeus, 1758
дельфін білобокий (D. delphis)
1 (1n)
 

Афаліна — видів: 1 (1n)
Tursiops Gervais, 1855
афаліна пляшконоса (T. truncatus)

 
Фоцена
Phocoena Gray, 1825
фоцена звичайна (P. phocoena)
1 (1n)
 
Balaenimorpha (п/р китовиді)    
Смугач
Balaenoptera Lacepede, 1804
смугач малий (B. acutorostrata)
1? (1а)
 
     
8) Ungulata
 
Equidae (родина коневі)    
Кінь
Equus Linnaeus, 1758
кінь дикий (E. ferus)
2? (2n)
 
Suidae (родина свиневі)    
Свиня
Sus Linnaeus, 1758
свиня лісова (S. scrofa)
1 (1n)
 
Cervidae (родина оленеві)    
Лань
Dama Frisch, 1775
лань звичайна (D. dama)
1 (1a)
монотипний рід; нерідко (в давніших класифікаціях) розглядають у складі Cervus. Загалом є південною групою, інтродукованою переважно в південних і західних районах країни.
Олень — видів: 2 (1n+1a)
Cervus Linnaeus, 1758
олень шляхетний (C. elaphus)
 
Сарна
Capreolus Gray, 1821
сарна європейська (C. capreolus)
1+1? (2n)
Capreolus pygargus
Лось — видів: 1 (1n)
Alces Gray, 1821
лось європейський (A. alces)
2
Bovidae (родина бикові)    
Бик
Bos Linnaeus, 1758
2 (1e+1d)
 
Бізон — видів: 1 (1n)
Bison Smith, 1827
бізон європейський (B. bonasus)
+1?
Буйвіл
Bubalus Smith, 1827
буйвіл індійський (B. bubalis)
1 (1d)
 
Сайга
Saiga Gray, 1843
сайга татарська (S. tatarica)
1 (1e)
 
Скельниця
Rupicapra
Blainville, 1816
скельниця гірська (R. rupicapra)
1 (1e)
 
Козел
Capra Linnaeus, 1758
козел свійський (C. hircus)
1 (1d)
 
Баран
Ovis Linnaeus, 1758
баран муфлон (Ovis musimon)
2 (1f+1d)
 

Джерела

Делеган І. В., Делеган І. І., Делеган І. І. Біологія лісових птахів і звірів / За ред. І. В. Делегана. — Львів: Поллі, 2005. — 600 с.

Дулицкий А. И. Биоразнообразие Крыма. Млекопитающие: история, состояние, охрана, перспективы. — Симферополь: СОНАТ, 2001. — 208 с.

Дулицкий А. И., Товпинец Н. Н. Аннотированный список млекопитающих Крыма // Памяти профессора Александра Александровича Браунера (1857–1941). — Одесса: Музейный фонд им. А. А. Браунера; Астропринт, 1997. — С. 92–100.

Загороднюк І., Покиньчереда В. Таксономія ссавців східнокарпатського регіону // Вестник зоологии № 51. Теріофауна Карпатського біосферного заповідника. — 1997а.— отд. вып. — С. 16–23.

Загороднюк І. В. Вищі таксони ссавців у сучасній фауні України: склад, номенклатура та видове багатство // Доповіді НАН України. — 1998а. — № 4. — C. 180–186.

Загороднюк І. В. Ключі до визначення вищих таксонів звірів фауни України і сусідніх регіонів та принципи їх побудови // Вестник зоологии. — 1998б. — Том 32, № 1-2. — С. 126–150.

Загороднюк І. Контрольний список теріофауни України // Загороднюк І. В. (ред.). Ссавці України під охороною Бернської конвенції. — Київ, 1999. — С. 202–210. — (Праці Теріологічної Школи; випуск 2).

Загороднюк І. В. Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви. Частина 1. Загальні положення. Комахоїдні, кажани та хижі // Вісник Національного науково-природничого музею НАН України. — Київ, 2001. — Випуск 1. — С. 113—131. (pdf >>>)

Загороднюк І. Ссавці східних областей України: склад та історичні зміни фауни // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 216–259. — (Серія: Праці Теріологічної Школи. Випуск 7). (pdf >>>)

Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2008–2009. — № 40. — С. 147–185. (pdf >>>)

Маркевич О. П., Татарко К. I. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник: термінологія і номенклатура. — Київ: Наукова думка, 1983. — С. 1–412.

Мигулін О.О. Визначник звірів України. — Харків: Держ. вид-во України, 1929. — 96 с.

Мигулін О. О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1938. — С. 1–426.

Павлинов И. Я., Борисенко А. В., Крускоп С. В., Яхонтов Е. Л. Млекопитающие Евразии: систематико-географический справочник (в трех частях). — Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1995. — Часть II: Non-Rodentia. — С. 1–336. — (Сб. тр. зоол. муз. МГУ. Том 32).

Пантелеев П. А. Надродовая система грызунов фауны Палеарктики // Систематика животных, практическая зоология и ландшафтная зоогеография. — Москва: Наука, 1991. — С. 30–46. — (Чтения памяти А. П. Кузякина)

Пiдоплiчко I. Г. Загальна характеристика класу ссавців (Mammalia). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. — С. 7–69 с. — (Фауна України; Том 1 (Ссавці). Вип. 1).

Сокур І. Т. Історичні зміни та використання фауни ссавців України. — Київ: Вид-во АН Української РСР, 1961. — 84 с. (pdf >>>)

Татаринов К. А. Звірі західних областей України (матеріали до вивчення фауни Української РСР). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. — 188 с.

Храневич В. Ссавці Поділля. Огляд систематичний. — Вінниця: Віндерждрук ім. Леніна, 1925. — 31 с. — (Кабінет виучування Поділля. Вип. 4).

Червона книга України. Тваринний світ / за ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — 600 с. ISBN 5-88500-064-6.

Шарлемань М. Звірі України. Короткий порадник до визначання, збірання і спостерігання ссавців (Mammalia) України. — Київ: Всеукр. кооп. вид. союз (Вукоопспiлка), 1920. — С. 1–83.

Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. Назви хребетних тварин / М. Шарлемань, К. Татарко — Київ: Держ. вид-во України, 1927. — С. 9–67. — (Словник зоологічної номенклатури. Ч. 2).

Corbet G. B. The mammals of the Palaearctic region: a taxonomic review. — London, Ithaca: Cornell University Press, 1978. — P. 1–314.

Dubois A. The genus in zoology: a contribution to the theory of evolutionary systematics. — Paris, 1988. — 124 p. — (Mem. Mus. natl. Nat. hist. — Serie A (Zoologie), Tome 140).

McKenna M. C., Bell S. K. Classification of mammals above species level. — New York: Columbia University Press, 1997. — P. I–XII + 1–631.

Wilson D. E., Reeder D. M. ( eds ). The Checklist of Mammal Names // Mammal Species of the World. — Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2005. — http://www.bucknell.edu/msw3/.

 

рисунок Формозова

див. також: Список ссавців України:
види, відомі за останні два століття (цей сайт >>>)

Коментарі щодо українських назв ссавців та бібліографію
подано у розділі сайту "Українські назви ссавців"

 

 



 

<<< на сторінку "наша фауна"

упорядник сторінки: Ігор Загороднюк

створено 29.07.2011,
поновлено 18.12.2012.

 

Locations of visitors to this page