назад на сторінку 'наша фауна'

види символи: 2020 рік
рік вивірки (Sciurus vulgaris) в Україні

(веб-сайт Українського теріологічного товариства НАНУ www.terioshkola.org.ua)


 

види-символи на
terioshkola.org.ua

види-символи
рік зубра 2009
рік видри 2010
рік кажана 2011
рік вовчка 2013
рік свині 2019


наша фауна >
роки звірят >

 

Продовжуючи традицію визначати ссавця року, учасники 26 теріошколи (Національний заповідник Хортиця, 17-21.06.2019) підтримали пропозицію Ради теріошколи і домовилися присвятити 2020 рік одному з видів гризунів, яким обрано вивірку лісову (Sciurus vulgaris) — один з найвідоміших і найшанованіших всіма видів ссавців.

Вивірка є героєм низки притч та казок, цей вид є одним з найдавніше згаданих у літописах (вівериця), його денна активність, пухнастість і довірливість до людей забезпечили йому добру увагу з боку всіх — і дорослих, і дітей, і мрійливих поетів, і корисливих господарників, туристів і мисливців, мультиплікаторів і природоохоронців. Проект тексту підготовлено Юлею Зіздою, натхненним дослідником мінливості та екології українських вивірок. Текст підготовлено у форматі "21 цікавинка", за аналогією з першою нашою найуспішнішою на сьогодні добіркою "21 факт про кажанів", надалі використаною щодо інших тварин року, зокрема й при проведенні минулорічного року свині.

З цьогорічних присвят вивірці відзначимо такі події: 1) розробка цієї сторінки, 2) використання символу на емблемі цьогорічної 27 Теріошколи на водоспаді Джурин, 3) планування виставки-конкурсу фотографій вивірки в межах 27 Теріошколи. Приємними збігами стало також те, що цього року відбудеться захист дисертації Юлії Зізди на тему мінливості забарвлення та екології вивірки в умовах Карпат, а також те, що одне з зоологічних видань Украни, змінивши свою назву і запровадивши розміщення фотографій на обкладинці, подібно до нашого видання Theriologia Ukrainica, розмістило на обкладинці першого числа за 2020 рік світлину вивірки (фото Юрія Кузьміна, див. праворуч).

Закликаємо усіх колег підтримати цю активність і присвятити принаймні одне своє дослідження чи інтерв'ю для мас-медіа вивіркам — героям нового теріологічного року 2020. І хай ця добірка стане вам у нагоді для інтерв'ю, які ви могли би дати для місцевих медіа. Долучаймося. І просимо пам'ятати, що в рамках чергової теріошколи ми проведемо виставку-конкурс світлин "вивірка та її рідня", присвячену світлинам видів родини вивіркових (вивірки, ховрахи, бабаки) у складі фауни України.

 

21 цікавинка про вивірку

Цікава технологія розгризання вивіркою горіха. Швидко обертаючи горіх в передніх лапках, вивірка вигризає в ньому невелику дірку з того боку, де є гострий кінчик, а потім вкладає в неї два нижні різці. Фокус полягає в тому, що у вивірки, як у багатьох гризунів, нижня щелепа складається з двох половинок, з'єднаних еластичним м'язом. Коли вивірка злегка стягує їх разом, різці розходяться в сторони і діють, як клин, вбитий в отвір, — горіх розкривається навпіл.

У Східному Сибіру спостерігали походи великих груп цих гризунів в пошуках багатих кормом лісів. Іноді це величезні натовпи, що тягнуться на багато кілометрів, причому їх не зупиняють навіть широкі річки, які вивірки перепливають, як флотилія вітрильників, задерши вгору пухнасті хвости.

Вивірки чудово плавають. Звичайно, за сприятливих умов тваринка намагається уникати води, однак у вимушених випадках (насамперед, міграцій у пошуках харчів), вона може перепливати різноманітні водойми. Тоді головне завдання для гризуна – уникнути намокання хвоста, для чого він і тримається високо над водою, адже під його вагою вивірка неминуче потоне.

У сучасному місті вивірка може стати загрозою. Тваринка, насамперед, може пошкодити лінії електропередач. Так, у США саме вивірки спричиняли не лише відключення електроенергії в Алабамському університеті, але й ставали причиною пониження біржового індексу високих технологій NASDAQ.

Образ вивірки згадується в багатьох культурах. У Японії вона є символом плодючості. Словаки для захисту від злих духів загортали в шкурки вивірки новонародженого малюка. Цікаво ця тваринка зображена у скандинавській міфології. Там вивірка на ім’я Рататоск блискавично стрибає по кроні Світового Дерева – Іггдрасилю, гризучи його стовбур та переносячи лихі слова, якими обмінюються мудрий орел, що сидить на його вершині, та злий дракон, який живе в корінні. А ще в першому виданні «Слова о полку Ігоревім» (1800) знаходимо рядки: «Боян вещий, если кому-то хотел сложить песнь, растекался мыслью по древу, серым волком по земле, сизым орлом под облака». Таке дивне словосполучення «мыслью по древу» дозволило дослідникам припустити, що в оригіналі було «мысию по древу» (з давньоруського «мысь» – це вивірка). Крилатий вислів «розтікатися «мислію по древу» закріпився і донині. І означає – вдавання в зайві подробиці та відхід від головної думки.

Вивірку можна приручити для годування з рук. Оскільки вивірка ховає надлишок їжі, вона буде брати у вас стільки, скільки ви будете пропонувати. Вивірки є одними з найбажаніших видів ссавців у багатьох парках, і люди часто тішаться зустріччю з вивіркою, а тим паче можливістю її погодувати з руки.

Вивірки дуже дбають про чистоту, як чистоту своєї шерсті, так і свого житла. Самець вивірки витрачає більше часу на догляд за шерстю, ніж самка. Вивірка вважається одним із найохайніших гризунів нашої фауни.

Вивірка витрачає багато енергії на постійні переміщення у просторі. Також важливо розуміти, що вивірка знаходиться постійно на свіжому повітрі, по суті на постійному протязі. За тиждень вивірка з’їдає їжу масою рівною масі власного тіла.

У вивірки є чимало кольорових варіантів забарвлення: відомі сірі, руді, коричневі, чорні (темні) вивірки. В Україні та в суміжних країнах можна зустріти всі варіанти, у тому числі й чорних (темних) у Карпатах, рудих у Лісостепу й Поліссі та сірих (шиншилових) у місцях інтродукції телеуток, зокрема в Криму, на Луганщині, на Одещині. Чорні вивірки мають більш високу температуру в порівнянні з іншими кольоровими вивірками, бо чорний колір поглинає більше тепла.

Вивірки в нормі солітарні тварини, тобто ведуть поодинокий побут, за винятком, звісно, періоду розмноження і вигодовування малечі. Доросла вивірка живе майже постійно наодинці, окрім лише періодів сильних морозів, коли вона зимує в гніздах з іншими вивірками. Такі гнізда називають «гайна», вони теплі, бо добре вистелені різним «підручним» матеріалом (фото Вол. Терлецького, Самбірщина).

Як мешканці крон дерев, вивірки повинні послуговуватися гарним зором і тонким слухом. Власне, тому вони (як і всі види надродини, включно з сонями і ховрахами) вирізняються великими очима. Проте дуже важливим у кронах дерев є й слух, оскільки можливості зору при житті в густих кронах часом обмежені, проте життя на відритому повітрі, звісно, дає можливість чути звуки з усіх боків. Тому вивірки мають хороший слух, а краще чути їм, як припускається, допомагають не лише розвинені вушниці, але й волосинки на кінчиках вух, що часто формують китицю.

Вивірки — доволі розумні істоти. Значною мірою це пов’язано зі складною поведінкою та складними переміщеннями у просторі, зокрема й при пошуках поживи та втечах від куниць та інших хижаків. Вони, як відомо, дуже заплутують «глядача», коли ховають їжу. Імітації «заховувань» полягають у тому, щоб обдурити потенційних злодіїв — інших вивірок або птахів, навіть людину.

Вивірка нерідко виступає тотемом у різних народів. Зокрема, вивірка — символ корінних американців, де звичайним видом є вивірка сіра (Sciurus carolinensis визнана з 1968 року символом штату Кентуккі). Для них вона є символом добробуту, довіри та ощадливості.

Існує День вдячності вивірки, заснований в 2001 році реабілітологом дикої природи Північної Кароліни Крісті МакКаун. Він проводиться 21 січня щороку, але так само, як День вдячності слонів, День обізнаності про пінгвінів та подібні неформальні свята, присвячені тваринам, він досить децентралізований. Як пояснює МакКаун на своєму веб-сайті, «хоча не заплановано офіційних заходів, ви можете допомогти святкувати, виклавши зайву їжу для вивірок». Вона також попереджає, що "занадто багато ласощів призведуть до проблем зі здоров’ям". (І звичайне годування будь-якої дикої тварини може зробити її залежною.)

Усі типово «деревні» вивірки, зокрема й поширені в Європі, належать до роду Sciurus, що походить від грецьких слів «skia» (тінь) та «oura» (хвіст). Ця давня латинська назва, як повідомляється філологами, що цікавляться походженням слів, зокрема й зоонімів, відображає звичку вивірок ховатися в тіні своїх довгих густих хвостів.

У США також є багата історія вживання у їжу вивірок, де їх давно їдять у таких стравах, як бургуа Кентуккі та рагу Брансвік. За останні десятиліття м'ясо вивірки стратило цінність, особливо це стосується летяг, але багато американців все ще полюють і їдять поширених на сході США сірих вивірок. Вивірки також є важливим джерелом їжі для безлічі хижаків, включаючи змій, койотів, яструбів та сов.

Якщо ви бачите білосніжну або повністю чорну вивірку в Північній Америці, ймовірно, це біла форма вивірки сірої. Варіант чорного кольору — це результат меланізму, розвитку темного пігменту, який зустрічається у багатьох тварин. Біле забарвлення хутра може бути спричинене альбінізмом, хоча у багатьох білих вивірок відсутні характерні для альбіносів рожеві або червоні очі. Деякі місцевості більш «схильні» до білих вивірок, як-от Бревард, штат Північна Кароліна, де у кожна третя вивірка має біле хутро.

Згідно з дослідженнями, що фінансуються Національним інститутом здоров’я (NIH), вивірки мають ознаку, яка може допомогти захистити пацієнтів з інсультом від ураження мозку. Коли вивірки сплять, їхній мозок відчутно зменшує приплив крові, як у людей після певного типу інсульту. Але вивірки прокидаються після сплячки без серйозних наслідків. Вчені вважають, що потенційний наркотик "може надати таку стійкість мозку хворих на ішемічний інсульт, наслідуючи клітинні зміни, що захищають мозок цих тварин", – йдеться в повідомленні НІГ.

Вивірки спілкуються за допомогою складних систем високочастотного щебетання та рухів хвостом. Дослідження також виявили, що вони здатні спостерігати і вчитися один у одного, особливо якщо це стосується крадіжки їжі.

Вірш про вивірку:
Хвіст трубою, спритні ніжки — плиг із гілки на сучок!
Носить вивірка горішки в золотий свій сундучок.
В неї очі, мов горішки, кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки, у дуплі живе вона.

Народна казка з Поділля «Дві вивірки»: Жили собі дві вивірки у густому лісі у дуплах. Однаково гарні, пухнасті, ловкі, руденькі. Тільки різної вроди. Одна з них цілий день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді, і все складала у своїй хатинці. А друга була зовсім лінива. Цілими днями гралася, стрибала з гілки на гілку. А схоче поїсти — не журиться, бо літом усюди їжі повно. То горіх, то жолудь, то корінці якісь. Погризе щось та знову скаче весела. Тим часом перша вивірочка наносила собі в дупло повно усілякої їжі. Вже заздалегідь застелила свою хатинку мохом і сухим листям, щоби взимку було тепло. Та й дверцята приробила до свого дому. Так пройшло літо, у одної вивірки — у праці, а у другої — в іграх. Минула вже й дощова осінь, прийшла холодна зима. У лісі стало сумно і пусто: ні листка, ні грибів, ні горішків, тільки голі дерева та сніг. Сидить собі у теплому дуплі роботяща вивірка і гадки про біду не має. І м’яко їй, і тепло, і їсти є що. Не так жилося її лінивій сестрі. У її дуплі — ні вікон, ні дверей. І жодного горішка. Сидить бідна, голодна, замерзла, у клубочок скотилася. Тут вона пригадала про свою сестру, та й думає собі: «Піду я до неї, хай допоможе чим-небудь, у неї гори припасів. А літом їй поверну». Іде вона до сусідки і несміливо стукає у двері. Та глянула на нещасну напівмертву сусідку і все зрозуміла. — Прошу сідай, саме на обід прийшла. Зігрійся трохи у моху, а я принесу горішків, жолудів. А як хочеш, живи разом зі мною, мені так сумно самій. — Але я ж не заслужила на таку доброту. — Нічого, тепер ти також будеш дбати так, як я, бо пізнала, що без праці нема добра. От будемо разом працювати і жити. І відтоді жили дві вивірки разом. А найближчого літа лінива стала роботящою і принесла великі припаси харчів до спільної хати.


про вивірок в інтернеті

про вивірку лісову у проекті Вікіпедії: вивірка звичайна, або лісова
родина Sciuridae у виданні Mammal Species of the World (2005) >>>
родина Sciuridae на сайті Ігоря Євстафьєва "Мир животных" >>>
результати пошуку "вивірка" на нашому сайті (150 результатів) >>>
сторінка фактів про вивірку на сайті Раритетна фауна Карпат >>>

інші джерела, використані при підготовці добірки "21 факт"

1. цікаві факти про вивірок: https://cikavo.net/cikavi-fakti-pro-bilki/
2. Олександр Дурманенко: Всеукраїнський журнал "Лісовий вісник" №4 (55). https://lisvisnyk.com.ua
3. цікаві факти про вивірок http://www.eco-live.com.ua/content/photoalbum/tsikavi-fakti-pro-tvarin-bilka
4. цікаві факти про вивірок: https://historyurok.com.ua/tsikavi-fakty/pro-tvaryn/pro-bilok.html
5. народні казки Поділля на: https://proridne.org/


на сторінку "наша фауна" >>>
на сторінку "роки звірят" >>>

автори сторінки: Юлія Зізда та Ігор Загороднюк

створено 01.02.2020, поновлено 05.03.2020

 

Locations of visitors to this page