види-символи на
terioshkola.org.ua

види-символи
рік зубра 2009
рік видри 2010
рік кажана 2011
рік вовчка 2013
рік свині 2019
рік вивірки 2020
рік ласки 2021
рік кота 2022
рік зайця 2023
рік куниці 2024

наша фауна >
роки звірят >

Ссавець-символ 2023 року в Україні — заєць (Lepus), один із найвідоміших видів диких ссавців нашої фауни. На відзначення цієї події на нашому вебсайті створено тематичну вебсторінку, підготовлену за матеріалами статті: "2023 — рік Зайця в Україні: стан популяцій Lepus europaeus та цінні факти про зайців як маскотів" (Novitates Theriologicae, pars 17, 2024). Наведено добірку важливих фактів про зайців як об’єктів особливої уваги науковців, мисливствознавців, аматорів та просвітян-природознавців. Через війну дослідницька і просвітянська активність не були високими, проте певний її рівень вдалося зберегти. Як підсумок тут наводяться інформаційні блоки про багаторічну динаміку популяцій Lepus europaeus в Україні, поточні підсумки формування фотобанку Українського теріологічного товариства за номінацією «зайці», а також інформаційну добірку з циклу «21 факт», з важливими біологічними особливостями зайців, що має цінність для поширення знань про представників дикої місцевої (аборигенної) фауни.

Ідея року

Ссавець-символ 2023 року в Україні — заєць (Lepus), один з найбільших представників надряду гризунів нашої фауни. Це один з найвідоміших ссавців не тільки України, але й більшості регіонів світу, бажаний об’єкт давніх і сучасних мисливців і улюблений герой дитячих казок і мультфільмів. Зображення зайця вміщено на обкладинці тому 23 нашого теріологічного журналу Theriologia Ukrainica за 2023 рік (автор — Олександр Матвійчук).

У цьому нарисі представлено три масиви даних — про багаторічну динаміку популяції зайців в Україні, про зайців як об’єктів фотополювань, а також традиційний розділ у форматі «21 факт про героя року», в якому зібрано найпримітніші особливості та найцікавіші відомості про зайців.

Заєць став символом вже 15-го теріологічного року в Україні. Їх огляд представлено на сайті товариства в розділі «види-символи». Останні п’ять років у цьому ряду — роки вивірки (2020), ласки (2021), кота (2022), зайця (2023), куниці (2024). Щодо перших трьох підготовлено огляди: про роки вивірки [Зізда et al. 2020], ласки [Загороднюк & Харчук 2022], кота [Харчук & Загороднюк 2023]. Цей огляд — про Рік зайця в Україні.

Фотогалерея

До 25 випуску Theriologia Ukrainica (2023) редакцією розіслано запит щодо світлини для обкладинки тому. Окремі з отриманих світлин показано на рис. 1, одну з них (автор О. Матвійчук) обрано для обкладинки тому (див. https://bit.ly/3Qm6XLj).

Рис. 1. Світлини, передані колегами для палітурки тому 25 Theriologia Ukrainica. Автори: Іван Лавренчук (a), Олександр Матвійчук (b), Сергій Григорьєв (c).

Динаміка популяцій

Зайці — основний об’єкт полювання. І не тільки мисливців-людей, але й багатьох хижих ссавців, а часом і хижих птахів. Часто стають вони і жертвами свійських хижих, від яких особливо потерпає молодняк. Очевидно, що мова йде передусім про зайця сірого, відомого також як «русак» (Lepus europaeus), на відміну від рідкісного північного виду — зайця білого, або біляка (Lepus timidus), який де-не-де трапляється по крайній півночі України, в поліських районах Житомирщини, Київщини і Чернігівщини [Гаврись 2009].

Багаторічні зміни чисельності зайців показують дані з державної статистики з обліку мисливської фауни за формою «2тп-мислив­ство» [Хоєцький 2010]. Такі дані щодо зайців узагальнено за 40-річний період (1983–2021) і представлено на графіку (рис. 2).

З цих даних видно, що період росту чисельності випав на 1983–1997 роки, і високий пік здобування (порядку 17–22 % від весняної чисельності) ніяк цьому росту не школив. Проте надалі почався затяжний період спаду чисельності, а на фоні його — й спаду обсягів здобування. Середні за останні 5 років показники склали (табл. в додатку): чисельність — 1229.247, здобування — 153.282 тис. особин (12.5 %).

Зайці та війна. Мисливський локдаун стан найкращим «подарунком» для зайців та їхніх природних хижаків. Заборона полювання з 2014 року у східних областях та повна заборона з 2022 р. по всій країні сприяли покращенню стану популяцій.

Принаймні, спад чисельності припинився, проте, напевно, має місце й недооблік через обмежені людські ресурси й обмежені можливості для обліку фауни навіть у межах лісомисливських господарств, годі казати про всі угіддя. Попри це, війна стала бідою для зайців, як і для всієї аборигенної фауни, через масштабні знищення біотопів і прямі знищення тварин.

Суттєво зросла загибель тварин від вибухів і забруднення довкілля токсичними сполуками, значно зросла випадкова загибель від техніки та в антропогенних пастках, значний фактор турбування робить особливо вразливими види, що є бажаною здобиччю хижих, а серед останніх надвисокою стала чисельність безпритульних котів і псів. Очевидно вразливими стали вони і як рухомі мішені для стрілків, які реагують на різні рухи, нерідко їх вбивають і для гастрономічних цілей. У повідомленнях колег, які опинилися у зонах бойових дій, є чимало повідомлень про підриви зайців на розтяжках і загиблих зайців біля вирв (Є. Скубак, О. Герман, особ. повід.).

21 факт про зайців

За традицією щодо особливостей видів-символів, які входять до маскотів Українського теріологічного товариства і видів-символів в циклі тематичних років звірів [Загороднюк 2012], тут впорядковано перелік унікальних біологічних особливостей, характерних для виду-символу 2023 року.

1. Зайці (рід Lepus) є типовим родом родини зайцевих (Leporidae), яку разом з пискухами раніше відносили до підряду «двопарнорізцевих» гризунів (Rodentia Duplicidentata), протиставляючи їх однопарнорізцевим. Друга пара різців — унікальна особливість зайцеподібних.
2. За всіма морфологічними особливостями зайцеві — одна з найдавніших груп надряду гризунів, що зберегли давні (примітивні) ознаки в будові  черепа й зубної системи, кістяка й анатомії. Це одні з найдавніших гризунів, яких відносять до так званої базальної радіації.
3. Заєць — єдиний у нашій фауні рід великорозмірних гризунів, що представлений більше ніж одним видом; окрім широко поширеного зайця сірого (Lepus europaeus) в Україні — найпівденніші для Європи знахідки біляка (Lepus timidus), який у нас є вкрай рідкісним і включений до Червоної книги.
4. Назва «заєць» має заплутану етимологію, з варіантів якої автори найбільш пристають на пояснення, що назва походить від давнього дієслова «заяти» = стрибати. Одночасно у зайців є багато й інших народних назв, серед яких — косий, косоокий, русак / біляк, вухань.
5. Зайці — це єдиний рід (Lepus) і єдиний вид (Lepus europaeus) надряду гризунів (Glires), ареал якого покриває всю територію України, без виразної приуроченості їх до якоїсь певної природної зони, проте в усіх природних зонах зайці тяжіють до біотопів із розвиненим травостоєм.
6. Заєць — основний вид мисливських звірів як для давніх мисливців, так і сучасних. Це визначається як високою його чисельністю, так і високими гастрономічними якостями зайчатини, а також відносною простотою і різноманіттям ефективних способів його здобування.
7. Зайці «люблять» різного роду ямки: в них легко сховатися, втиснувшись у землю або сніг і піджавши вуха, а при потребі здійснюючи вухами локацію. В ямках ховається молодняк, що очікує з пасовиськ мамку; взимку ямки у снігу рятують зайців від холоду й вітру, і так їх навіть не раз ловили умільці.
8. В нормі зайці дуже тихі і не видають себе жодними звуками. Проте зайці галасливі при контактах між своїми або при нападах на них: вони видають «векаючі» звуки, подібні до стогону щенят. Також зайці практикують барабанний дріб для звукового мічення своїх територій.
9. Битви зайців дуже відомі: в період гону зайці можуть подовгу боксувати з суперниками, втрачаючи пильність; битися можуть і самки, які ще не готові до парувань (з надокучливими самцями). Коли мисливці беруть зайця руками, той може сильно вдарити задніми лапами і навіть зламати кістку.
10. Заєць є класичним прикладом сезонної зміни забарвлення (влітку сірий, взимку білий), що визначається як особливостями його линяння (густе зимове хутро легше «синтезувати», не витрачаючи ресурси на синтез пігментів), так і адаптацією до снігового покриву (маскувальне забарвлення).
11. Зайці не є абсолютними вегетаріанцями. Відомі часті випадки поїдання інших тварин, і не тільки комах. Проте основа їхньої дієти — рослинна їжа, як соковиті частини (влітку), так і сіно, гілки, кора дерев (взимку); погризи плодових дерев — відома й одвічна проблема садівників.
12. Зовнішній рубець — одна з унікальних особливостей живлення зайців: вживаючи траву або кору, вони для перетравлення клітковини отримують целюлазу від симбіотичних бактерій, якими в кишечнику збагачуються трав’яні «таблетки». Після дозрівання їх на повітрі зайці їх поїдають.
13. Заєць сірий — один із видів з найбільш розтягнутим репродуктивним періодом і тривалим ростом, завдяки чому молодняк можна зустріти у всі безсніжні сезони, а восени можна зустріти й малорослих зайців, яких мисливці називають «листопадниками»; вагітність у зайців триває до 50 днів.
14. Заяче хутро в періоди кліматичних мінімумів було найбільш ходовим хутром, з якого шили шапки, рукавиці, коміни, муфти, або й шуби, надто легкі дитячі. Шапки-вушанки з заячого (згодом кролячого) хутра були одними з найпопулярніших в Україні та північних краях.
15. Заєць є найбільш довговухим видом тварин у нашій фауні: при довжині тіла 55—70 см у них найдовші вуха — до 20 см. Такі великі вуха є важливими регуляторами тепловіддачі; у них майже відсутні шкірні залози, і тепловіддача при перегріві (напр. втечі) йде через вуха.
16. Розміри зайців, попри загальні уявлення про їхню малість, є значними — дорослий русак важить до 6–7 кг, тобто як невеликий пес або немаленький кіт. Через немалі розміри заєць може бути віднесений до гільдії великих фітофагів, який продовжують сарни й олені.
17. У зайців напрочуд тонкий череп, що знають музейники: покривні кістки щелеп і мозкового відділу настільки витончені, що з них формуються решетоподібні стінки чи поверхні. Напевно це пов’язано з полегшенням ваги як для швидкості втеч від хижаків, так і для висоти стрибків.
18. Зайці — одні з ключових едифікаторів лучно-степових біотичних угруповань. Виїдаючи значну кількість фітомаси, проріджуючи травостої, формуючи мережу стежок, підрізаючи перегущену поросль, розсіюючи послід, вони формують важливі особливості таких екосистем.
19. Зайці — одні з найперших видів-жертв бродячих та свійських псів і котів: у період розмноження зайців їхні дитинчата стають легкою здобиччю цих хижих, які можуть нищити їх на задоволення інстинктів. Тому у приміських парках зайці часто представлені тільки дорослими.
20. Зайці є найвідомішими героями фольклору і відомими маскотами багатьох відомих брендів. Існує велика кількість прислів’їв і казок про зайців, зайці є популярними героями мультфільмів, їхні образи дуже часто використовують при створенні дитячих іграшок і книжок.
21. Зайці часто є територіальними. Навіть потурбовані хижаками, вони часто повертаються до своїх облюбованих ділянок. Проте в окремих регіонах, особливо при сезонній зміні рослинності, зокрема в степу, зайці здійснюють міграції в пошуках кращих кормових і захисних умов.

Подяки

Дякую Д. Лазарєву за надані матеріали щодо 2тп-мисливство, Н. Лебедєвій, І. Легейді та Е. Різун за консультації щодо мисливської статистики та коментарі щодо біології виду, О. Герману та Є. Скубаку за повідомлення про зайців в умовах зони бойових дій. Подяка авторам світлин С. Жилі, І. Лавренчуку, О. Матвійчуку, С. Григорьєву. Моя подяка С. Харчуку та З. Баркасі за редакційні правки рукопису.

Цитовані джерела

Гаврись, Г. Г. 2009. Заєць білий (Lepus timidus Linnaeus, 1758). В кн.: Акімов, І. А. (ред.). Червона книга України. Тваринний світ, ГлобалКонсалтинг, Київ, 516.
Зізда, Ю., І. Загороднюк, С. Харчук. 2020. Рік вивірки 2020: огляд теми та подій. Theriologia Ukrainica, 20: 150–157. CrossRef
Загороднюк, І. 2012. Види-символи та тематичні роки звірів в Україні. Novitates Theriologicae, 8: 74. https://bit.ly/3XZ6elR
Загороднюк, І. 2016.  «Земляний заєць» у Східній Європі: Ochotona чи Allactaga? Праці Теріологічної Школи, 14: 16–33. CrossRef
Загороднюк, І., С. Харчук. 2022. Ласка Mustela nivalis як символ року 2021 в Україні: огляд досліджень, особливостей та етимології. Novitates Theriologicae, 13: 147–158. CrossRef
Фасмер, М. Р. 1986. Этимологический словарь русского языка. Заяц. Том 2. Прогресс, Москва, 84. https://imwerden.de/publ-1096
Харчук, С., І. Загороднюк. 2023. Коти дикі та свійські в природі та житті людей (з нагоди Року кота в Україні 2022). Novitates Theriologicae, 16: 271–276. CrossRef
Хоєцький, П.2017. Облік мисливської фауни у форматі статзвітності «2-тп – мисливство»: особливості, переваги, недоліки. Novitates Theriologicae, 10: 206–216.

на сторінку "наша фауна" >>>
на сторінку "роки звірят" >>>

автор тексту: Ігор Загороднюк

створено 22.02.2023, поновлено 22.02.2025