на титульну сторінку

Ссавці в пелетках сов
(збір і визначення матеріалу, аналіз даних)

тематична сторінка сайта www.terioshkola.org.ua


 

фауна на
terioshkola.org.ua:

список видів
види-двійники
види-символи
 ссавці в пелетках
ссавці-землериї
фотогалерея
огляди фауни

головна сторінка

Google

 

Роль пелеткового методу у дослідженнях
фауни та екології дрібних ссавців

Сергій Заїка

 

Вісник Національного науково-природничого музею. — Київ, 2008–2009. — Вип. 6–7.
Author: Zaika S. V. A role of the pellet method in faunistic and ecological researches of small mammals
Key words: pellets, fauna, micromammals, monitoring, south east of Ukraine.

 

Вступ

Дослідження складу фауни усе більше втрачають описовий характер і переорієнтовуються на аналіз структури та динаміки фауністичних комплексів. Ці тенденції у свою чергу вимагають більшої деталізації досліджень на регіональному рівні та аналізу серійних даних. Особливо велике значення такі дослідження мають при вивченні сов та дрібних ссавців, які становлять основу кормової бази хижих птахів. Дослідження у цьому напрямку особливо інтенсивно розвивались у період накопичення фауністичної інформації, оскільки дозволяли швидко аналізувати великі об’єми матеріалу й уточнювати дані про видовий склад і географічне поширення видів-жертв [16, 22, 23, 25, 26].

Останнім часом важливим аспектом таких досліджень став аналіз структури угруповань видів-жертв у її динаміці, а також розвиток самого пелеткового методу як найзаощадливішого способу моніторингу фауни [21, 28, 29, 30]. Особливо важливе значення цей метод має у вивченні окремих видів дрібних ссавців та мікротеріофауни загалом. Мікротеріофауна в цій праці розглядається не як таксономічна одиниця, а як облікова група, до якої слід відносити представників родин землерийокових, мишачих, норицевих, мишівкових, а також вовчкових та хом’якових [4]. Винятками з цього переліку родин є великорозмірні види: ондатра, водяна нориця, пацюки та хом’як, а також представники інших родин, зокрема, їжаки, кріт, хохуля, вивірка, ховрахи та тушкани, які потрапляють до пасток лише випадково.

 

 Особливості пелеткового методу

Поряд із традиційними методами обліків мікротеріофауни [6, 18], що спрямовані на виявлення видового складу регіональної фауни та отримання даних відносної чисельності дрібних ссавців, у практиці екологофауністичних досліджень часто застосовують метод аналізу вмісту пелеток хижих птахів. В Україні запропонував та обґрунтував можливість використання пелеткового методу з метою вивчення складу фауни дрібних ссавців на початку ХХ ст. І. Г. Підоплічка [22, 23]. Разом із колегами (серед яких важливо згадати І. С. Юречка, О. П. Кришталя, О. О. Шумера, Б. М. Попова, М. О. Вернера, І. Т. Сокура та ін.) він провів повномасштабні дослідження, що охопили майже всю територію України. Ці праці вже стали класичними і сьогодні часто цитуються в зоологічній літературі.

Разом з тим новітні «пелеткові» дослідження переважно орієнтовані на вивчення живлення хижаків, і дані, отримані пелетковим методом, інколи інтерпретуються як недостовірні внаслідок вибірковості хижацтва сов [1]. Проте пелетковий метод має ряд переваг у порівнянні з традиційними методами обліків дрібних ссавців, такими як пастки Геро та ловчі циліндри. Ці методи потребують значних витрат часу та сил, однак дозволяють отримувати лише невеликі вибірки, що, як правило, веде до недообліку нечисельних видів, частка яких в угрупованнях не перевищує 1-2 % від загальної кількості дрібних ссавців у данній місцевості.

 

Досвід розвитку методу при вивченні регіональних фаун

Розглянемо детальніше вклад пелеткового методу у дослідження регіональних мікротеріофаун на прикладі Південного Сходу України. Цей регіон довгий час залишався неохопленим такими дослідженнями, і тільки в останні десятиліття завдяки дослідженням О. Кондратенка та ін. [2, 15], О. Зорі та ін. [9, 10], та автора цієї роботи [32] сталися помітні зміни обсягу накопичених знань про склад та структуру угруповань дрібних ссавців. Особливо цінними такі знання є для незаповідних територій, які залишилися майже недослідженими (результати роботи СЕС здебільшого не публікуються).

Рис. 1. Пелетка вухатої сови (Asio otus L.) (видно фрагмент черепа сірої нориці) [Fig. 1. A Long-eared owl pellet (the fragment of skull is observed)]

Як видно з таблиці 1, аналіз пелеток хижих птахів не тільки доповнює фауністичні списки новими видами, але й дозволяє поглибити наші знання щодо рідкісних та малочисельних видів дрібних ссавців регіону. Зокрема, з 30-ти видів, що формують облікову групу, 5 видів (або 1/6) зареєстровано виключно за зразками з пелеток, а ще 3 види майже не реєструються пастками. У кількісному відношенні кількість зразків, які отримано традиційними методами обліку і вилучено з пелеток, суттєво різниться. Так, за останні 10 років у регіоні досліджень ідентифіковано з пелеток 610 сірих хом’ячків (Cricetulus migratorius ) та 31 строкатку (Lagurus lagurus), а здобуто пастками тільки 318 та 2 особини відповідно [14].

 

Таблиця 1. Вклад пелеткового методу в екологофауністичні дослідження мікромамалій східної частини України [Table 1. Contribution of pellets method in ecological and fauna researches of small mammals on Eastern part of Ukraine]


Родина

Вид

Традиційні методу обліків

Аналіз пелеток хижих птахів

Джерело

Soricidae

Crocidura leucodon

Не відзначено

Виявлено 1 екз. на південному cході Харківщини

[10]

Sminthidae

Sicista sp.

Частка у відловах складає 0,2–0,5 %

18 екз. ідентифіковано із серії пелеток вухатої сови на Луганщині

[15]

Allactagidae

Allactaga major

Поодинокі знахідки загиблих тварин

14 екз. виявлено у пелетках пугача

[2, 7, 8]

Cricetidae

Cricetulus migratorius

Частка у відловах сягає 1-2 % дуже рідко 5-10 % (заповідні ділянки)

Частка виду складає від 2-4 % до 20-39 % (заповідні ділянки)

[13, 14, 32]

 

Cricetus cricetus

Не відзначено

Виявлено 1 екз. у пелетках пугача

[2]

Arvicolidae

Lagurus lagurus

Пасток уникає

Понад 90 % інформації відомо з аналізів пелеток

[5]

 

Terricola subterraneus

Частка у відловах складає 0,2–1,3%

У пелетках виявлено 4 екз. у новому місцезнаходженні на Луганщині

[17, 20]

 

Microtus socialis

Не відзначено

Виявлено тільки в пелетках

[2, 3]

 

Microtus obscurus

Останнім часом не відзначено

Виявлено тільки в пелетках, хоча вид відомий і прямими обліками

[2, 3]

 

Microtus oeconomus

Прямими обліками не реєструється

Виявлено тільки в пелетках

[3, 10]

Muridae

Sylvaemus sylvaticus

Частка у відловах складає 0,12-0,14 % на Харківщині та до 1% на Луганщині

Частка виду складає від 2-4 % до 20-39 %

[2, 19, 32]

 

Mus spicilegus

Реєструється переважно за курганчиками

Частка виду складає від 1-2 % до 15-25 %

[2, 27, 32]

 

Sylvaemus falzfeini

Не відзначено

У пелетках з Донеччини регулярно виявляється від 2 до 18 %

[2, 32]

Такі види гризунів, як миша курганцева (Mus spicilegus) та нориця підземна (Terricola subterraneus) найчастіше реєструють за слідами життєдіяльності (курганчики та характерні викиди землі), тому кожна нова знахідка цих видів у пелетках хижих птахів являє собою фактичне підтвердження присутності виду на даній території. Що стосується двійникових комплексів (нориць роду Microtus та мишаків роду Sylvaemus), то брак даних з точною видовою ідентифікацією матеріалу при традиційних обліках пастками можна пояснити недостатньою точністю діагностики таких видів у теренових умовах за екстер’єрними ознаками. Точніша ідентифікація потребує застосування спеціальної методики з препарацією остеологічного матеріалу, що в теренових умовах не завжди можливо. В той же час із пелеток дослідник відразу отримує готовий остеологічний матеріал. Власне, завдяки аналізу зразків із пелеток, вдається ідентифікувати види з двійникових пар. Як приклад варто назвати знахідки мишака лісового (Sylvaemus sylvaticus) у пелетках вухатої сови з околиць Луганська (5 екз. із зимових пелеток вухатої сови у 2006–2007 рр.) та мишака степового у Хомутівському степу на Донеччині (виявлено 48 особин у зимових пробах 2007–2008 рр.) [32].

Вибірковість хижацтва

Ефективність пелеткового методу у виявлені рідкісних видів дрібних ссавців має зворотний бік, що стосується проблематики вибірковості хижаків при полюванні на жертв. Ця вибірковість при оцінці структури угруповань може посилюватися вибірковістю самих мікромамалій при відвідуванні ними виставлених дослідниками пасток. У кожному разі саме через цей недолік пелеткового методу ми маємо можливість суттєво доповнити наші знання про фауну, порівнюючи дані прямих відловів з результатами аналізу пелеток. Спеціальне дослідження, проведене нами і нашими коллегами [10, 32] з цього приводу, дозволило виявити певні закономірності, аналіз яких вперше наводиться в цій праці. З’ясовано, зокрема, існування яскраво вираженого альтернативного характеру розподілу частот трапляння видів у відловах пастками та у живленні сов: види, що найчастіше реєструються пастками, рідко трапляються у пелетках, і навпаки. Результати такого аналізу представлено на рисунку 2.

Як видно, види, що трапляються з високою частотою у пелетках, ніколи не бувають чисельними при обліках пастками, і навпаки. Зокрема, пастками краще здобуваються мишаки та лісові нориці (бл. 10–40 % у відловах), а у пелетках частіше трапляються миші, хом’ячки та сірі нориці (бл. 12–48 % відносно інших мікромамалій). Переваги і складності методу, у порівнянні з традиційними обліками пастками, представлено в таблиці 2.

Рис. 2. Порівняння даних двох основних методів обліку дрібних ссавців: пастки (дані, отримані спільно з Луганською обласною СЕС за 2006–2008 рр.) та обліки шляхом аналізу вмісту пелеток сов (дані автора). [Fig. 2. The comparison of data that obtained by two based methods small mammals accounts: traps (data, obtained with Luhansk provincial SES by 2006–2008 years) and accounts by owl pellets analysis (authors data).]

Пелетки як джерело моніторингової інформації

Моніторингові дослідження передбачають багаторазове вимірювання параметрів середовища з метою виявлення будь-яких змін або відхилень у станах природних об’єктів на певній території за певний проміжок часу з метою пошуку причин таких відхилень і шляхів їх подолання [11]. Використання методу збору та аналізу пелеток хижих птахів може цілком задовольнити ці вимоги, оскільки пелетковий метод дозволяє проводити багаторазові збори серійного матеріалу в одних і тих самих місцях.

Таблиця 2. Поврівняння переваг та недоліків пелеткового методу і ловів пастками
[
Table 2. The comparison of preferences and miseries of both methods: pellets and traps]


Критерії оцінки

Пелетковий метод

Пастки Геро

Переваги

Недоліки

Переваги

Недоліки

Кількість відловлених / ідентифікованих зразків за разовий облік

На 100 пелеток – 170–200 екз.

На 100 пасток – 20–40 екз.

Якість збереження первинного матеріалу

загалом необмежена

Вимагає швидкої обробки

Обсяг досліджуваної території

Територія у межах мисливських угідь хижака

Чітко визначений біотоп

 

Підготовка зразків для ідентифікації за ключовими ознаками

Дуже проста: незначне препарування шляхом очистки

Вимагає повного циклу процедур препарації матеріалу

Потреба у вилученні тварин із природи

Вилучаються залишки вже оброблених хижаками тварин

Впливає на результати наступного обліку

Зручність збору матеріалу

Часто агрегований у місцях присад хижаків

Пошук таких місць вимагає часу

Місця для пасток не обмежені у просторі

Матеріал необхідно збирати на великій території

Потреба у спеціальному обладнанні в теренових умовах

Не потрібне

Потрібні пастки і наживка


Наприклад, вухата сова (Asio оtus L.) щороку формує зимові скупчення по декілька десятків особин в одних і тих самих місцях. Відшукуючи такі місця, можна щорічно отримувати масовий матеріал і при цьому не втручатися у природні процеси.

Важливо памятати, що на відміну від пелеткового методу збору даних традиційні методи обліків ведуть до вилучення тварин із природи, що при направлених моніторингових дослідженнях може впливати на стан популяцій об’єктів моніторингу. Подібні дослідження вже проводять у деяких заповідниках України, зокрема у Біосферному заповіднику «Асканія-Нова» [24]. Також варто зазначити, що ефективні дослідження можуть бути проведені і при аналізі пелеток інших видів хижих птахів (Strix aluco на Харківщині, «Національному природному парку «Гомільшанські ліси» [31]).

Висновки

Таким чином, цей огляд засвідчує, що пелетковий метод виявляється дуже ефективним при аналізі як складу фауни, так і структури угруповань видів-жертв та хижаків, що ними живляться. Аналіз пелеток хижих птахів дозволяє виявляти рідкісні види дрібних ссавців і оцінювати їх чисельність в урбоценозах, антропогенно змінених ландшафтах і на заповідних територіях, що неможливо зробити за допомогою пасток. Крім того, дані, отримані пелетковим методом, становлять важливе доповнення до оцінки структури зональних фауністичних угруповань дрібних ссавців, оскільки для частини видів пелеткові дані компенсують недооблік окремих видів пастками і навпаки. В деяких випадках саме пелетковий метод є єдиним способом виявлення видів, для яких характерна очевидна неофобія до технічних засобів лову. Цей метод має величезну кількість переваг, як завдяки можливостям масштабних обліків мікротеріофауни та інших груп жертв хижих птахів, так і завдяки відсутності прямих впливів дослідника на склад і структуру угруповань облікової групи.

Отже, враховуючи вищенаведене, можна рекомендувати якомого ширше застосовувати пелетковий метод, як під час теренових фауністичних досліджень, так і у дослідженнях за спеціальними моніторинговими програмами.


Література

1.Атамась Н. Особливості дослідження мікротеріофауни шляхом аналізу вмісту пелеток хижих птахів. Вісник Львівського університету. Серія біологічна. — 2002. — Вип. 30. — С. 3-7.
2. Атамась Н., Товпінець М. Ссавці в живленні хижих птахів на Луганщині: загальний огляд даних. Луганськ, 2006 (Праці Теріологічної школи, випуск 7). — С. 260–267.
3. Загороднюк І. В. Нориці (Arvicolidae) в басейні Сіверського Дінця: криптичне різноманіття, біотопний розподіл та динаміка ареалів // Вісник Харківського національного університету. Серія «Біологія». — 2008. — № 7 (814). — С. 74–93.
4.Загороднюк І. В. Польовий визначник дрібних ссавців України. — Київ, 2002. — С. 45–46. — (Праці Теріологічної школи, випуск 5).
5. Загороднюк І. В. Поширення і чисельність Lagurus (Mammalia) в Україні // Вісті Біосферного заповідника “Асканія-Нова”. — 2009. — Том 11. — С. 77–91.
6. Загороднюк І., Зеніна І., Федорченко О., Ружиленко Н. Друга українська Школа теріологів "Моніторингові дослідження і методи обліку фауни" // Вестник зоологии. — 1996. — N 2–3. С. 89.
7. Загороднюк І. Ссавці східних областей України: склад та історичні зміни фауни // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006а. — С. 216–259. — (Праці Теріологічної Школи. Вип. 7).
8. Загороднюк І., Коробченко М. Раритетна теріофауна східної України: її склад і поширення рідкісних видів. Раритетна теріофауна та її охорона // — Луганськ, 2008 — С. 107–156. — (Праці Теріологічної школи. Випуск 9.)
9. Зоря О. Ссавці Харківської області та їх видове багатство // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005. — Випуск 17. — С. 155–164.
10. Зоря О., Ткач Г., Наглов В. Питание ушастой совы (Asio otus L.) на Юго-востоке Харьковской области // Матеріали школи-семінару «Ссавці відкритих просторів» (заповідник "Провальський степ", 2001 р.). — Київ, 2001. — С. 41–43. — (Novitates Theriologicae. Рars 5).
11. Клименко М. О., Прищепа А. М., Вознюк Н. М. Моніторинг довкілля: Підручник. — К.: Вид. центр «Академія», 2006. — 360 с. (Альма-матер).
12. Кондратенко А. В. Terricola subterraneus (Mammalia) в Луганской области // Вестник зоологии. — 1997. — Том 31, № 1–2. — С. 63.
13. Кондратенко О., Загороднюк І. Мікротеріофауна заповідних ділянок Східної України за результатами обліків пастками і канавками // Теріофауна сходу України / За ред. І. Загороднюка. — Луганськ, 2006. — С. 120–135. — (Праці Теріологічної школи. Вип. 7).
14. Кондратенко О. В., Кузнєцов В. Л., Золотухіна С. І. Хом’ячок, строкатка та сліпачок (Rodentia, Mammalia) у Донецько-Донських та Донецько-приазовських степах // Заповідна справа в Україні. — 2003. — Том 9, випуск 2. — С. 30–33.
15. Кондратенко А. В., Кузнецов В. Л., Тимошенков В. Л. Особенности питания ушастой совы (Asio otus) в Донецко-Донских и Приазовских степях // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – 2001. – № 6 (38). – С. 116–120.
16. Кришталь О. П. Нарис фавни дрібних звірів околиць мч. Корсуня // Матеріяли до порайонового вивчення дрібних звірів та птахів, що ними живляться. — Київ: Вид-во комісії прир.-геогр. краєзн. ВУАН, 1932. — Вип. 1. — С. 101–106.
17. Кузнєцов В., Загороднюк І. Нориця Terricola subterraneus та рясоніжка Neomys fodiens на Луганщині: аналіз даних СЕС за 1990–2007 роки // Раритетна теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 270–271. — (Праці Теріологічної школи. Вип. 9).
18. Кучерук В. В. Учет вредных грызунов и землероек // Методы учета численности и географического распределения наземных позвоночных. — Москва, 1952. — С. 10–45.
19. Наглов В. А. Распространение и численность Sylvaemus sylvaticus (Rodentia, Muridae) в Харьковской области // Вестник зоологии. — 1995. — Том 29, № 5–6. — С. 87–89.
20. Наглов В., Кондратенко А., Кузнецов В. Сообщества мелких млекопитающих в поймах рек Восточной Украины // Теріофауна сходу України / За ред. І. Загороднюка. — Луганськ, 2006. — С. 156–166. — (Праці Теріологічної школи. Вип. 7)
21. Нельзина Ю. Е., Хиревич Е. А. Фенетические особенности обыкновенных полевок, добываемых ушастой совой в Пермской области. Материалы IV конференции по хищным птицам Северной Евразии. — Пенза, 1 -3 февраля 2003 г.
22. Пiдоплiчка I. Г. Аналіз погадок за 1925–1929 р. // Матеріяли до порайонового вивчення дрібних звірят та птахів, що ними живляться. — Київ: Вид-во комісії прир.-геогр. краєзн. ВУАН, 1932. — Вип. 1. — С. 5–76.
23. Підоплічка І. Г. Підсумки дослідження погадок за 1924–1935 рр. // Збірник праць Зоологічного Музею Української АН. — Київ, 1937. — № 19. — С. 101–170.
24. Полищук И. К. Влияние снежного покрова на рацион ушастой совы (Asio otus (L.)) в биосферном заповеднике Аскания-Нова // Новітні дослідження соколоподібних та сов. Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції «Хижі птахи України», м. Кривий Ріг, 24-25 жовтня 2008 р. — Кривий Ріг, 2008. — 420 с.
25. Селезнів М. Г. Матеріали до вивчення фауни дрібних звірів м. Харкова та його околиць // Матеріяли до порайонового вивчення дрібних звірів та птахів, що ними живляться. — Київ: Вид-во комісії прир.-геогр. краєзн. ВУАН, 1932. — Вип. 1. — С. 77–80.
26. Сокур І. Т. Нові матеріали до пізнання фауни дрібних ссавців України // Збірник праць зоологічного музею. — 1963. — № 32. — С. 29–43
27. Черный В. И., Сиренко В. А. Питание ушастой и болотной сов зимой 1985–1986 гг. в заповеднике «Каменные Могилы» // Труды филиала Украинского степного природного заповедника «Каменные Могилы». Юбилейный сборник. — Киев: Фитосоциоцентр, 1998. — Выпуск 1. — С. 86–88.
28. Хиревич Е. А., Шепель А. И, Васильев А. Г. Избирательность ушастой совой особей определенных фенотипов в популяции обыкновенной полевки // Материалы IV конференции по хищным птицам Северной Евразии. — Пенза, 1-3 февраля 2003 г.
29. Шепель А. И. Биология хищных птиц и сов в условиях антропогенного ландшафта (Пермской области). Автореф. дис. ... канд. биол. наук. — Свердловск, 1981.
30. Ялковская Л. Э. Геномная и онтогенетическая нестабильность в популяциях грызунов. Автореф. дис. ... канд. биол. наук. — Екатеринбург, 2007.
31. Яцюк Є. О. Фауна дрібних ссавців нагірної діброви Національного природного парку «Гомільшанські ліси» за даними аналізу пелеток сірої сови / Є. О. Яцюк // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія «Біологія». — 2008. — № 7 (814). — С. 132–139.
32. Zaika S. Small mammals community in the South-East of Ukraine: analysis of Long-eared Owl (Asio otus) pellets. Biodiversity and role of animals in ecosystems. “Zoocenosis — 2009”: Proceedings of the V International Conference. — Dnipropetrovsk: Dnipropetrovsk Univ. Press, 2009.


Автор висловлює щиру подяку І. В. Загороднюку (Луганський національний університет) за допомогу у підготовці рукопису та участь у обговоренні результатів, науковому керівнику проф. І. Г. Ємельянову за всебічну допомогу і сприяння у дослідженнях. Моя подяка Л. Годлевській (Інститут зоології), М. Товпинцю (Кримська республіканська СЕС) за цінні поради і консультації.


ще на нашому сайті

огляд публікацій про дрібних ссавців в пелетках сов >>>
фотогалерея галерея "сов'ячі пелетки і дрібні ссавці" >>>



 

сторінку підготував: Ігор Загороднюк, 17.01.2011,
поновив Сергій Заїка 17.02.2011

 

Locations of visitors to this page