|
Сліпушок піщаний (Ellobius
talpinus) в умовах неволі
Вступ
 У
справі охорони, збереження та відтворення природних популяцій
рідких та зникаючих видів тварин ключову роль відіграють
програми та ініціативи щодо створення резервних популяцій.
Ключовим елементом у цих програмах є створення резервних
популяцій ex situ (Голенко та ін., 2008). Сліпушка внесено
до ІІІ видання ЧКУ і який і дотепер залишається одним
з найменш досліджених видів ссавців фауни України. Щодо
утримання сліпушків у неволі досвід обмежено публікаціями
І. Сахна (1971, 1978), в яких основна увага приділена
видовому складу рослин та вибірковості у їх раціоні, і
М. Мошкіна з колегами (Moshkin et al., 2007), в яких приведено
результати дослідження особливостей фізіології сліпушків
як адаптацій до підземного екотопу. На сьогодні вже розроблено
програми щодо утримання і розведення в умовах неволі дрібних
ссавців з подальшим випуском у природу з метою відтворення
зниклих популяцій видів. Розглядаються принципи утримання
дрібних ссавців в умовах зоопарків, що є ефективним як
для збереження видів, так і для інтересу зооекспозиції
(Gippoliti, Amori, 2007).
Автором та колегами набуто досвід утримання
виду в тераріумі. Такі дані збиралися впродовж 2003–2004
рр., впродовж яких сліпушків відловлювали з Придінцівської
популяції (Луганщина) з подальшим утриманням по 1–3 особини
в невеликих тераріумах обсягом 20–40 л. Автор проводив
свої дослідження починаючи з 2007 р., керуючись попереднім
досвідом, отриманим з досліджень О. Кондратенка протягом
2003–2004 рр. та І. Загороднюка протягом 2004–2006 рр.
Системні спостереження протягом 16 місяців проведено автором
при утриманні звірят у групі з 3-х особин (2 самці та
1 самка), зловлених у червні 2009 р. в околицях с. Старий
Айдар Станично-Луганського району Луганської області.
Ці дані до-повнено результатами спостережень життєдіяльності
сліпушків, яких утримували у неволі зазначені вище колеги.
Добова активність
На протязі періоду утримання
у неволі сліпушків проводилися спостереження зміни активності
протягом доби. У природних умовах нами відмічена рийна
активність сліпушка зранку та вдень (опівдні та після
опівдня) спостерігали риття ходу та виштовхування землі
на поверхню, під час якого звір висовувався з нори майже
повністю. В умовах неволі сліпушків утримували у тераріумі,
на дно якого насипано шар піску. Зміни добової активності
нами відмічено погодинно протягом двох тижнів та виявлено
деякі особливості. Відмічено, що на зміну добової активності
впливають атмосферні умови, так під час дощу та за кілька
годин до його початку (незалежно від часу доби) активність
припиняється і тварини сплять у своєму «гнізді». Також
активність майже не спостерігається у період з 07.00 до
10.00 та з 14.00 до 17.00, але уночі (близько першої години
ночі) активність підвищується і може тривати до ранку:
сліпушки активно риються, бігають, їдять, утворюють звуки.
Це співпадає з активністю у природних умовах, так ми неодноразово
спостерігали появу багатьох свіжих викидів на другий день
спостережень колонії вже з світанку, що може вказувати
на риття у нічний період. На це вказує також І. Сахно
(1971), який зазначає, що наземні частини рослин сліпушки
виходять поїдати вночі, він спостерігав пізно ввечері
після заходу сонця сліпушка на поверхні.
Рийна діяльність та рухова активність
Сліпушки швидко бігають, однаково як вперед
так і задкуючи. Під час риття відкидають пісок спочатку
передніми кінцівками, потім розвертаються та відкидають
пісок задніми кінцівками по колу. У свіжонасипаному піску
починають робити «хід», бігаючи взад-вперед до стінок
контейнера, нахиляючи голову і розсуваючи пісок головою
та передніми кінцівками, потім починають активно рити
передніми кінцівками. У штучних умовах намагаються створити
гніздо в одному з кутків. Для влаштування гнізда зносять
в один куток різний матеріал: клаптики тканини, паперу,
сухі рослини, у які зариваються. Почувають себе незатишно,
якщо не створюють поверх себе покриття. Під час утримання
у холодну пору року рекомендується замість піску використовувати
для наповнювача тераріуму у нижньому шарі деревну тирсу
для поглинання вологи, а зверху класти сіно.
Звукова комунікація
Нами спостерігалася цікаві звукові комунікаційні
особливості сліпушків. Під час риття тварини утворюють
особливі звуки, такі як «туркотіння» та «стрекотіння»,
це часто пов’язано з змінами у життєвому просторі контейнера,
під час насипання нового шару піску. «Стрекотіння» триває
неперервно (бл. 10 сек.), під час якого сліпушок піднімає
голову, оскалює зуби та привідкриває рота, повертаючись
до спостерігача або до іншого сліпушка. Звуки іншого характеру
нами спостерігалися під час риття. Сліпушок спочатку активно
риє передніми кінцівками, близько 20 сек., потім припиняє
рити, нахиляє голову і видає «туркотіння» завжди у напрямку
риття. «Туркотіння» завжди спостерігається під час рийної
активності і можна припустити, що ця особливість є ехолокаційним
засобом визначення якостей підземної порожнини і є важливим
пристосуванням до умов підземного середовища. Майже весь
час протягом доби, під час відпочинку у «гнізді», рухової
та рийної активності сліпушки тихо пищать та «кувікають»
одне до одного. Під час утримання звукова комунікація
змінювалася з часом, доповнюючись іншими звуками, так
посилилася увага до спостерігача, що супроводжується більш
голосним «кувіканням», особливо перед годуванням.
Згідно нашим спостереженням, об’єм вокалізаційного
репертуару сліпушків складається з близько 10 звуків.
Так, за деякими авторами (Heth et al., 1988; Schleich
et al., 2007), одиночні види підземних гризунів демонстрували
головним чином вокалізацію «захисну» або «приваблюючу»,
«страждальну», що відповідає їх рівню соціальній активності,
скеровану на захист території, приваблювання партнера
та на виключення близьких внутрішньовидових контактів.
Реакція на спостерігача
Дикі, не даються до рук, займають «оборону»
позу — розкривають рот, виставляють різці, забиваючись
у куток і повертаючись до турбуючого. Протягом періоду
утримання збережена агресія, один з самців намагається
здолати межі тераріуму та вискочити з нього, при цьому
добре тримається, стоячи та підстрибуючи на задніх кінцівках,
що вказує на те, що в природних умовах вони здатні легко
вибиратися з неглибоких рівчаків і перешкод. Наші спостереження
вказують на те, що сліпушки здатні помітити спостерігача
на відстані близько 0,5 м, що підтверджує твердження (Nemec
et al., 2007), що розмір очей підземних гризунів визначає
розмір і якість зображення на сітківці та особливості
функціонування оптичного апарату (включно роговицю та
кришталик) і що сліпушки, на відміну від інших підземних
гризунів, мають збережений зір співвідносний з зором наземних
гризунів, подібних за розмірами.
Поведінка
Поведінка в нових умовах,
при турбуванні. При переміщення
до іншого тераріуму з піском виявляють підвищену активність,
довго перебуваючи у такому стані, постійно розривають
пісок, весь час супроводжуючи свою активність характерними
звуками. При турбуванні збиваються у куток, виставляючи
вперед різці.
Групова поведінка. Від
початку утримання, протягом першого місяця прояви агресії
були досить нечастими — тільки декілька разів була відмічена
агресія між особинами, яка проявлялася незалежно від статі
під час розподілу їжі. Помітного домінування якоїсь з
особин не відмічено, прояви агресії почергово відмічались
у всіх особин, під час якої, один з сліпушків з голосним
кувіканням хапає зубами іншого за боки, голову, а той
в свою чергу, утворюючі «жалібні», схожі на скавчанням
звуки і відбігає у куток. За результатами досліджень М.
Мошкіна з колегами (1991) у недавно поміщених у лабораторні
умови самців сліпушків не відмічали жодних проявів агресії,
але після утримання у неволі більше 6 місяців самці почали
проявляти агресію. Під час спостережень відмічено, що
у стані спокою сліпушки сплять нахиливши голову до передніх
кінцівок та притискаючись і залазячи зверху один на одного,
така поведінка характерна для соціальних підземних гризунів,
що забезпечує їх терморегуляцію в умовах підземного екотопу
(Burda et al., 2007). Вбиральню влаштовують завжди в одній
половині тераріуму, куди забігають час від часу. У місці
відпочинку ніколи не лишають послід.
Обсяги живлення, переваги у живленні
Під час утримання сліпушків годували 1-2
рази на день, кладучи до тераріуму шматочки моркви, картоплі,
топінамбуру та наземні частини рослин. Тварини з’їдали
постійно приблизно однаковий об’єм корму (близько 100–150
г на день). Під час утримання активно, майже кожного дня
гризли крейду, воду тварин не пили, на що вказують і спостереження
І. Сахна (1971, 1978). Серед запропонованих кормів сліпушки
завжди вибирали першою моркву, потім картоплю. Їжу відтягують
до гніздової половини тераріуму зубами, потім починає
їсти, тримаючи їжу передніми кінцівками. Перед тим, як
почати їсти, сліпушки близько 10–15 с видають звуки, подібні
до муркотіння, вже тримаючи у лапах їжу.
Індивідуальні особливості
Під час утримання у групах зберігають
агресивність до людини, але при утриманні однієї особини
легко приручаються та йдуть до рук. Під час утримання
відмічено зміну у забарвленні — ближче до осені хутро
стало більш яскравого кольору. Літом, у червні всі три
особини линяли, хутряний покрив був з великими пролисинами,
але вже за 15–20 днів тварини вкрилися густою шерстю.
Ще було відмічено, що під час виймання з тераріуму в однієї
особини було зломлено різець на 3 мм, який протягом 10
днів повністю відріс до початкової довжини.
Висновки
Досвід показав можливість нескладного
утримання сліпушка в умовах неволі. Вид невибагливий до
кормів. Почуває себе досить затишно у невеликих обсягом
тераріумах, зберігає активність, майже уникає конфліктів
при груповому утриманні. При індивідуальному утриманні
дуже швидко приручається і вже на 2–3-й тиждень спокійно
йде до рук дослідника та бере корм з рук. Для формування
нормальних соціальних груп при перетриманні або їх розведенні
необхідно формувати соціальні групи в яких тварини зберігають
необхідні для виживання форми поведінки (як показав досвід
найменша група — з трьох особин). Серед описаних рис важливе
значення має збереження системи звукової комунікації,
попередження про небезпеку, необхідного рівня агресії
до інших видів (дослідника) при турбуванні. Набутий досвід
може бути використаний при формуванні репродуктивних груп
при штучних умовах утримання та при заходах з формування
нових локальних популяцій шляхом переселення тварин в
нові місцезнаходження, або де вид зник внаслідок господарської
діяльності людей або з інших причин.
Література
Голенко А., Тищенко В., Мякушко С. До
методики збереження кажанів ex situ (на прикладі Eptesicus
serotinus в Київському зоопарку) // Раритетна теріофауна
та її охорона. — 2008. — Вип. 9. — С. 37–43. — (Праці
Теріол. школи. Вип. 9).
Мошкин М. П., Евдокимов Н. Г., Мирошниченко В. А. и др.
Изменения кортикостероидной функции в популяциях обыкновенной
слепушонки (Ellobius talpinus) // Успехи соврем. биол.
— 1991. — Том 111, № 1. — С. 95–100.
Сахно И. И. Слепушонка (Ellobius talpinus Pall.) на Ворошиловградщине
// Вестник зоологии. — 1971. — № 5. — С. 65–69.
Сахно И. И. Материалы к экологии слепушонки обыкновенной
в Ворошиловградской области // Вестник зоологии. — 1978.
— № 1. — С. 74–76.
Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А.
Акімова. — Київ: Глобалконсалтинг, 2009. — 600 с.
Gippoliti S., Amori G. Beyond threatened species and reintroduction:
establishing priorities for conservation and breeding
programmes for European rodents in zoos // Int. Zoo Yb.
(The Zoological Society of London). — 2007. — Vol. 41.
— P. 194–202.
Burda H., Bruns V., Muller M. Sensory adaptations in subterranean
mammals // Nevo E., Reig O. A. (eds.). Evolution of subterranean
mammals at the organismal and molecular levels. — New
York: Wiley-Liss, 1990. — P. 269–293.
Heth G., Frankenberg E., Nevo E. “Courtship” call of subterranean
mole rats (Spalax ehrenbergi): physical analysis // J.
Mammal. — 1988. — Vol. 69. — P. 121–125.
Moshkin M., Novikov E., Petrovski D. Skimping as an Adaptive
Strategy in Social Fossorial Rodents: The Mole Vole (Ellobius
talpinus) as an Example // Begall S., Burda H., Schleich
C. E. (eds.) Subterranean Rodents: News from Underground.
— Berlin Heidelberg: Springer-Verlag, 2007. — P. 49–60.
Nemec P., Cvekova P., Burda H., Benada O., Peichl L. et
al. Visual systems and the role of vision in subterranean
rodents: diversity of retinal properties and visual system
designs // Begall S., Burda H., Schleich C. E. (eds.)
Subterranean Rodents: News from Underground. — Berlin
Heidelberg: Springer-Verlag, 2007. — P. 129–160.
Schleich C. E., Veitl S., Knotkova E., Begall S. Acoustic
Communication in Subterranean Rodents // Begall S., Burda
H., Schleich C. E. (eds.) Subterranean Rodents: News from
Underground. — Berlin Heidelberg: Springer-Verlag, 2007.
— P. 113–128.
текст наводиться (з невеликими
змінами) за:
Коробченко М. Збереження гризунів ex situ:
досвід утримання сліпушка (Ellobius talpinus)
у неволі // Заповідна справа в Україні. 2010. Том 16.
Вип. 2 (у друці).
Знайомтеся: сліпушок
| |
 |
|
|
Ellobius
talpinus
фото: Михайло Колесніков |
Ellobius talpinus
фото: Ігор Загороднюк |
Ellobius talpinus
фото: Ігор Загороднюк |
Ellobius
talpinus
фото: Михайло Колесніков |
|
