|
ЗЕМЛЕРИЙ ЯК ЖИТТЄВА ФОРМА ССАВЦІВ:
АНАЛІЗ ФАУНИ УКРАЇНИ
Висока організація ссавців і набуття ними
в процесі еволюції пристосувань до життя в різноманітних
середовищах зумовили освоєння ними майже всіх природних
зон і виникнення різних екологічних груп: наземних, підземних,
водних, коловодних та здатних до польоту. Найбільше видове
різноманіття ссавців присутнє на межах природних середовищ,
і абсолютна більшість видів є наземними формами.
Життєві форми ссавців
 Із
загальної кількості видів ссавців фауни України (120 видів
>>>), 3 є морськими
(дельфіни), 7 –– коловодними (видри, ондатри, бобри, водяні
нориці), 27 –– літаючими (кажани), решта (93 види) є наземними
видами.
Наземне середовище є найбільш неоднорідним,
і наземні ссавці представлені різними екологічними групами.
Дендрофільні ссавці (окрім кажанів) представлені куницями,
вивірками, сонями. Інша різноманітна група — ссавці відкритих
просторів, представлена численними видами копитних, хижих,
комахоїдних, гризунів. Більшість наземних ссавців використовують
нори в ґрунті як сховища (лиси, байбаки, ховрахи, нориці,
миші). Група ссавців, основним середовищем існування якої
є підстилка, представлена мідицями і білозубками.
Велика група підземних ссавців, що значний
час проводить під землею, представлена землериями різного
ступеня спеціалізації: помірно спеціалізованими (підземна
і гірська нориці) і високо спеціалізованими землериями,
вся активність яких проходить у підземному середовищі.
Остані представлені в Україні трьома родами: сліпаки (рід
Spalax sensu lato) з родини Spalacidae, сліпушки
(Ellobius) з родини Arvicolidae, кроти (Talpa
europaea) з родини Talpidae.
Таксономія
 Сліпаки
представлені 5 видами, які характеризуються вкрай близькою
морфологією і нечіткими таксономічними межами. Більшість
видів має близькі хромосомні числа і подібні ряди мінливості
за ознаками черепа, зубів, розмірів і пропорцій тіла.
Стабілізація таксономії з визнанням 5 видів 2 родів відбулася
після ревізії групи В. Топачевським (1969).
Сліпушки представлені у фауні України і
Європі загалом лише одним видом, Ellobius talpinus,
який існує тут з середнього плейстоцену (Топачевский,
Рековец, 1982).
Кроти представлені в Україні одним видом,
Talpa europaea, його гірська форма характеризується
рядом ознак (дрібні розміри, сліпі), які зближують її
з групою сліпих кротів (Talpa ex gr. "caeca"),
відомих з гірських районів південної Європи та Кавказу.
Біогеографія
Всі види землериїв характеризуються алопатричним
поширенням із незначним перекриванням ареалів у сліпачків
зі сліпаками і сліпаків з кротами. Для всіх видів не характерна
симбіотопія і детальне картування їх місцезнаходжень дозволяє
говорити про їх майже повне просторове розділення. Аналіз
просторової, біотопної і трофічної диференціації видів
засвідчує ключову роль розподілу їх кормових об’єктів.
Аналіз поширення крота показав, що за останні 10–15 років
його ареал на сході України розширився на 150 км вздовж
долини Дінця. Динаміка ареалу крота відображає загальний
процес зміни меж фауністичних комплексів вглиб колишньої
степової зони. Основними факторами існування крота є наявність
зволоженого ґрунту та високої щільності аннелід. Поширення
сліпаків пов’язано з наявністю цибулинних і кореневищних
злаків, сліпушків –– з кореневищними злаками і ділянками
зі ксероморфною рослинністю.
Обмеження ніші
Мале різноманіття землериїв визначається
вузькістю їх просторової ніші, всі вони пов’язані з вузьким
горизонтом ґрунту потужністю 0,5–1,0 м, і їх морфологічний
тип визначається здатністю цих тварин до рийної діяльності,
скерованої на знаходження достатнього обсягу поживи. У
зв’язку з такою обмеженістю просторової ніші всі види
землериїв опиняються у напружених конкурентних взаєминах,
і у кожному конкретному місцезнаходженні звичайно присутній
лише один їх вид (Загороднюк, 2008).
Важливо відзначити, що, окрім прямих конкурентних
стосунків, всі види землериїв мають жорсткі обмеження
у поширенні через поширення кормових об’єктів. Тому нерідко
просторовий розподіл видів визначається не тільки прямими
взаємними впливами видів, але і просторовим розподілом
ресурсів. На локальному рівні види часто обмежено поширені
в межах «кормових плям». Завдяки цьому фактичні взаємні
впливи видів мінімізуються, і стан конкуренції між ними
відсутній.
Всі землериї є важливим компонентом зональних
фауністичних комплексів і, незалежно від систематичної
належності видів, відіграють провідну роль як фактори
ґрунтозмінних (перемішування ґрунтових горизонтів, дренаж,
вилучення органіки) і середовищетвірних (створення середовища
існування інших видів) процесів в екосистемах. За нашими
даними, сліпушок в містах поселення за рік може перегортати
до 36–99 куб. м степових ґрунтів.
Питання охорони
Вузькість просторової ніші землериїв визначає
їх високу чутливість до антропогенного фактору, у т. ч.
до розорювання степових ділянок, деградації рослинного
покриву, змін якості ґрунтів тощо. Зокрема, поселення
сліпушка нами виявлені в лише 7 місцезнаходженнях східної
України, в усіх випадках на непорушених і слабо порушених
ділянках (Коробченко, 2008).
Внаслідок близькості екоморфологічних
ніш всі землериї є обмежено поширеними і потребують охорони.
Тенденція до скорочення ареалу характерна для всіх ссавців-землериїв,
окрім крота.
До 4-х включених до «Червоної книги» (1994)
видів землериїв (Spalax zemni, S. graecus, S. arenarius,
Nannospalax leucodon) в новому виданні ЧКУ (2009)
додано також сліпушка степового (ареал в Україні складає
не більше 16 тис. кв. км і фрагментований на 4 ділянки).
При збереженні негативних тенденцій у динаміці чисельності
й ареалів гризунів-землериїв до цього "червоного"
списку скоро можна буде додати і сліпака звичайного, ареал
якого інтенсивно скорочується в західній і північній частинах.
нарис
наводиться за публікацією (зі змінами):
Коробченко М. Землерий як життєва форма ссавців: аналіз
фауни України // Фундаментальні та прикладні дослідження
в біології. — Донецьк: Вебер, 2009. — Том 1. — С. 192–194.
|
