дні звірят і дні теріологів в Україні

у нашому житті існує чимало світлих днів, в які рука тягнеться не до пігулок, а до фотоапарату, гарної книжки чи прохолодної чарки. день сурка, ніч кажанів, день теріолога, день першої пісні лилика, всесвітній спелеотост... і багато іншого, що нас об'єднує не менше, ніж конференції чи публікації. Свят і визначних днів чимало, більшість з них походить з язичницьких часів, і не тільки від давніх слов'ян. Є, зокрема, і зодіакальні знаки зі своїми періодами, є й індіанські (У індійців Північної Америки коло звірів має назву "Земна мережа" і складається з Сокола, Бобра, Оленя, Дятла, Лосося, Ведмедя, Ворони, Змії, Сови, Гуся, Видри і Вовка).

Наразі підготовлено інформацію про такі 22 визначні дати:

2 лютого — День Бабака (день їжака)
12 лютого — День Дарвіна
22 лютого — прийняття закону України "Про мисливське господарство та полювання"
3 березня — прийняття закону України "Про тваринний світ"
березень — утворення Українського відділення Всесоюзного теріологічного товариства
23 березня — Комоїдиця (також в цей день: Всесвітній метеорологічний день)
21 квітня — День навколишнього середовища (День довкілля)
28 квітня — день створення Українського центру охорони кажанів
5 травня — День хіроптеролога (день створення Українського центру охорони кажанів, УЦОК)
19 травня — День науки
22 травня — День біорізноманіття
5 червня — Всесвітній день охорони оточуючого середовища
4 липня — Всесвітній спелеотост
7 липня — Івана Купала (фігурант — лилик?)
18 серпня — День тарпана
1–7 вересня — Міжнародна Ніч Кажанів
14 вересня — день Вирія
16 вересня — День працівників лісу
03 жовтня — початок роботи Першої Теріологічної школи
04 жовтня — Міжнародний день захисту тварин
II неділя жовтня — День санітарно-епідеміологічної служби
29 жовтня — ратифікація Україною Бернської конвенції
11 листопада — День першої пісні Лилика
24 грудня — День Кози (початок нового року)

2 лютого — День Бабака (день Їжака)

День Бабака — одна з найпопулярніших традицій США, пов'язана з днем 2 лютого. Прийшла з Європи, де цей день називали Candlemas — «Днем свічок». Згідно з прикметою, якщо 2 лютого погода була ясною і сонячною, друга половина зими буде холодною. Цього дня освячені в церкві свічки роздавали людям, щоби ті захищалися від зими (до речі, християни східного обряду того ж календарного дня, але за старим стилем, — тобто, на Стрітення — теж святять свічки). Німецькі поселенці, які в ХVІІІ ст. оселилися в Панксатоні (містечку на заході Пенсильванії), привезли з собою традицію святкування Дня свічок. Але в Панксатоні головною діючою особою свята став бабак. Перша згадка про День Бабака датована 1841 роком.

Суть традиції полягає у спостереженні за поведінкою бабака. Цього дня він прокидається від зимової сплячки і вилізає з нори. Якщо бабак бачить свою тінь, то він лізе спати назад до нори, розуміючи, що буде ще кілька (шість) морозних тижнів. Але якщо день похмурий, бабак не бачить тіні і не вертається до нори, отже, йде рання весна. Згідно зі статистикою, передбачення Філа неправильні. Понад 100 років, з 1886, свідки записують, чи побачив Філ свою тінь, але прогноз Філа збувся лише в 39 % випадків. Офіційним святом День Бабака став 1886. Бабаку дали ім'я «Великий Філ — провидець із провидців, мудрець із мудреців, пророк із пророків». А місто Панксатон назвали «Світовим центром погоди». Щороку зранку 2 лютого в Панксатоні збираються тисячі глядачів і чекають, яку погоду провістить Філ цього разу. Рівно о 7:25 Філа витягають із нори, і він робить свій прогноз.

Історія свята. У Давньому Римі 2 лютого відмічали День їжака. Метеопрогноз у цей день складали за поведінкою розбудженого їжака, який бачив або не бачив свою тінь. Народи Західної Європи зберігали цю традицію і у більш пізні періоди. У північній Німеччині, вихідці з якої заселяли Пенсильванію, у цей час пробуджується борсук. У Північній Америці, де немає ні їжаків, ні борсуків, роль метеоролога перейшла до сурка (бабака). 2 лютого християни відмічають Стрітення Господнє (за Григоріанським календарем). Щодо фенології: Лісовий сурок (Marmota monax) мешкає від північної межі лісової зони в Канаді до півдня Аппалачів на північному сході США. Зимова сплячка у північній частині ареалу триває довше, і дата пробудження зміщується на один день через кожні 12 км. Саме у центральній Пенсильванії цей день випадає на Стрітення (2 лютого). За виданням "Міфи України" (Булашев, 2003), в Україні "Байбак на Стрітення перекидається на другий бік, а на Явдохи (1 березня за старим стилем) свисне вперше і знов засне, якщо холодна погода. А коли погода тепла, то встає і починає походжати (Старобільський повіт)".

Джерело: Вікіпедія (вільна енциклопедія) >>> та інші джерела.

12 лютого — День Дарвіна

День Дарвіна — свято, яке планують святкувати щороку 12 лютого, після визнання цього свята всесвітнім з боку ООН, починаючи з 2009 року (200-річчя з дня народження Ч. Дарвіна). Свято буде приурочене до видання у 1859 році сером Чарльзом Дарвіном славнозвісної праці "Походження видів шляхом природного добору".

P. S. Варто зауважити, що загальновідома усесвітня "премія Дарвіна" мало пов'язана з іменем генія, і її головна мета — відзначити найбільш "веселі" способи відходу з життя, досягнені найбільш "розумними" людьми. Наприклад, 2008 р. першу премію "отримав" "самий ненажерливий" німець, який в суперечці про те, хто скільки з'їсть, вдавився кількома кексами відразу. Роком раніше, 2007 р. премію отримав "самий сміливий" чолов'яга, який посперечався, що в групі сміливців піде з рейок залізниці останнім, проте потяг був швидшим...

Джерело: Вікіпедія (вільна енциклопедія) >>>

22 лютого — прийняття закону України "Про мисливське господарство та полювання"

22 лютого 2000 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про мисливське господарство та полювання" (Київ, N 1478–III; Відомості Верховної Ради, 2000, N 18, ст. 132). В преамбулі до закону, зокрема, зазначено: "Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, використання та відтворення тваринного світу". Закон підписав Президент України Л.  Кучма.

Джерело: сайт Верховної Ради "Законодавство України" >>>

3 березня — прийняття закону України "Про тваринний світ"

3 березня 1993 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про тваринний світ" (Київ, № 3041-XII). В преамбулі до закону, зокрема, зазначено: "Тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні з участю підприємств, установ, організацій і громадян здійснюються заходи щодо охорони, відтворення і науково обгрунтованого, невиснажливого використання тваринного світу". Закон підписав Президент України Леонід Кравчук.

Джерело: сайт "Законодавство України" Верховної Ради >>>

березень — утворення Українського відділення Всесоюзного теріологічного товариства

Березень 1982 р. — утверено Українське відділення Всесоюзного теріологічного товариства АН СРСР (УО ВТТ). УО ВТО створене за рішенням 3-го з'їзду ВТО (січень 1982 р.) та "організоване з метою подальшого розвитку і підвищення ефективності координації наукових досліджень в галузі теріології (науки про ссавців), активізації видавничої діяльності, популяризації та пропаганди наукових і практичних досягнень у вивченні ссавців, поліпшення охорони та раціонального використання тваринного світу, оперативного проведення необхідних заходів щодо цього на місцях. Восени 1991 р., після проголошення незалежності України, УО ВТТ реорганізовано в Українське теріологічне товариство при Відділенні загальної біології НАН України і на сьогодні налічує в своєму складі до 200 фахівців. Керівними органами є Рада товариства та її Президія. Голова Президії — академік НАН України Вадим Топачевський; заступники голови — Михайло Ковтун, Ігор Ємельянов, Ігор Загороднюк; вчений секретар — Тетяна Крахмальна".

Джерело: нарис історії УО ВТО за авторством І. Г. Ємельянова (на цьому сайті) >>>

23 березня (весняне рівнодення) — свято Комоїдиці

Комоїдиця — давнє свято східних слов'ян, що дійшло до нас із поганських часів, пов'язане із зустріччю весни. Це одне з небагатьох давніх вірувань, яке пов'язане не так з полюванням на ведмедя, а з ототожненням ведмедя з природою, а його пробудження — із пробудженням природи загалом. Святкують колоїдицю з пирогами, багаттями, гуляннями. Це день почитання Ведмежого Бога: принесення жертви великому Медовому звірю. 23-го березня (напередодні християнського Благовіщення), коли день стає довшим за ніч, коли прокидається природа і Ярило-сонце розтоплює сніги, слов'яни відмічають свято Комоїдиці. В наші дні свято переплелось з "масляною". За електронним джерелом "Коло Свароже" давньоруська “Комоїдиця" (свято пробудження ведмедя) випадає на 24 березня. [Цікаво, що в Інтернеті є згадки про 24 березня як День кенгуру та про 22 березня як Всесвітній день єнотів, з чого можна бачити перенесення переселенцями з Європи героїв свят на нову місцеву фауну].

Зміст свята: ранком всі йдуть на капище, накривають столи з млинцями, медом та іншим їдлом, яке ділять на 5 частин, везуть сюди солом'яне чучело Марени Свароговни, пригощають один одного млинцями, а перший — комам (тобто ведмедям, бо «Ком» — ведмідь), його відносять у хащу, жертвуючи косолапому господарю лісу. Потому вже зачин, вогонь, хороводи, скоморохи, слава богам та пращурам, стрибають через багаття, після чого вмиваються снігами або талою водою. величають молодих, що побралися за останній рік, наливаюсь сур'ю, яку випивають жриці, але так, щоб жодна крапля не впала не землю, бо вернеться Марена і знову буде холод.

Після спалення Марени всі стрибають через багаття і просять Семаргла запалити сніги, по тому катають по землі вогняні колеса і надалі, озброївшить запаленими палицями, йдуть "будити ведмедя". Відмідь (ряжений лежить в ямі під хмизом, спить. Учасники свята водять навколо барлогу хоровод, голосно кричать щоби розбудити звіра, потім кидають в нього гілки та сніжки. Той спить, допоки одна з дівчат не влізе йому на спину і поїде верхи. Дівчина тікає від розбудженого ведмедя, відірвавши у нього шмат шкіри або лапу. Ряжений встає, пляше танок пробудження і йде на милиці шукати свою втрату. Упіймавши шкідницю, «ведмідь» «душить» її у своїх обіймах, після чого починаються загальні ігрища (кулачки, коняшки, гойдалки, лазіння на стовп, струмочок). Насамкінець усіх пригощають пряниками. Все свято проходить під пильним незримим оком пращурів, яких нащадки радують усіма подіями свята.

За розміщеним в Інтернеті переліком "Календар свят України" цей день має статус офіційного (державного) свята і відзначається як "Всесвітній метеорологічний день". Цю дату також можна визначати як зміну у природи біосферного масштабу: у день весняного рівнодення сонце переходить через екватор з південної у північну півкулю. Очевидно, що давнє свято Комоїдиці могло мати значення початку нового року (або нового півріччя — від цього дня до Дня Вирію).

Джерело: Вікіпедія (вільна енциклопедія) >>>, а також книга Б. Рибакова "Язычество древних славян" (Глава третья. Каменный век. Отголоски охотничьих верований) >>>, нарис Я. Сяменьчык "Беларускія святы: Камаедзіца" >>> та інші джерела.

21 квітня — День навколишнього середовища (День довкілля)

Цей день відзначений червоним у переліку офіційних державних свят України. Колишній комуністичний суботни, який звичайно широко відзначається владою з використанням студентів та персіонерів для благоутсрою міст та зелених зон, прилеглих до підприємтсв та установ. Не має нічого спільного з днем охорони довкілля 5 червня, і до певної міри є його альтернативою.

Джерело: "полный список праздников Украины" >>>

28 квітня — створення Українського центру охорони кажанів (УЦОК)

28.04.2001 засідання Ради Українського теріологічного товариства НАНУ схвалило проект організації Українського центру охорони кажанів при УТТ НАН України. В Протоколі УТТ ухвалено так: "Щодо організації УЦОК. 1. Створити при УТТ Український центр охорони кажанів і затвердити основні напрямки його діяльності згідно з Положенням про УЦОК, що додається. 2. Призначити виконуючим обов’язки голови УЦОК члена Ради УТТ І. Загороднюка, секретарем УЦОК — Я. Петрушенка. 3. Провести обговорення напрямків діяльності УЦОК на 8-й Теріологічній школі та рекомендувати учасникам семінару обрати головою і секретарем УЦОК назначених Радою УТТ виконуючих ці обов'язки. 4. Розробити обгрунтування передбачених Положенням про УЦОК напрямків його діяльності та визначити координаторів цих напрямків, а до кінця року — звіт про діяльність УЦОК за цими напрямками".

Положення про УЦОК розроблене Ініціативною групою УЦОК 27.04.2001 р. у складі: І. Загороднюк, Я. Петрушенко, О. Годлевська, В. Тищенко. У "Загальних положеннях", зокрема, зазначено: 1. Український Центр Охорони кажанів (УЦОК) діє у складі Українського теріологічного товариства НАНУ як одна з його секцій. 2. УЦОК є об'єднанням фахівців-зоологів, що активно працюють у галузі вивчення сучасного стану та розробки заходів з охорони кажанів. 3. Метою створення УЦОК є координація досліджень популяцій кажанів в Україні та їх узгодження з діючими міжнародними програмами та ініціативами. 4. Діяльність УЦОК підпорядковується діяльності УТТ, і в кінці кожного року УЦОК звітує перед Радою УТТ за свою діяльність у поточному році. 5. Консультативним органом УЦОК є Консультативний Комітет EUROBATs, Центр Хіроптерологічної Інформації та Мінекоресурсів України. 6. Діяльність УЦОК висвітлюється в бюлетені УТТ “Теріологічні Новини” та на щорічній Теріологічній Школі."

Джерело: архівні дані (файли) з електронної бібліотеки автора цієї сторінки.

5 травня — День хіроптеролога (день створення Українського центру охорони кажанів, УЦОК)

Кажани є однією з найбільш вразливих груп ссавців фауни України і Європи загалом. Наразі існує велика кількість природоохоронних ініціатив щодо моніторингу популяцій і охорони різних груп тварин, і кажани посідають окреме високу місце у них. В Україні ця група тварин є однією з найменш досліджених, проте, починаючи з першої Теріологічної школи (Рахів, 3–7 жовтня 1994 р.), їм приділяється постійна увага. 1995 року започатковано «УХЦ — Український Хіроптерологічний Центр» як одну з робочих мереж Теріологічної школи (у подальшому УЦОК — Український центр охорони кажанів). Вже від V Школи (Гайдари, 28 вересня – 3 жовтня 1998 р.) теріологічне товариство проводить щорічну акцію «Ніч Кажанів», яка проходить як у формі акцій з поширення знань, так і у формі круглих столів фахівців на щорічних теріологічних школах-семінарах. 2000 року товариством проведено «Семінар із визначення кажанів та локалізації їхніх сховищ за допомогою ультразвукових детекторів», який відбувся на біостанції «Ядути» Ніжинського педагогічного інституту 29 квітня – 4 травня 2000 р. Важливим кроком у цій царині стало приєднання України до Угоди про збереження кажанів у Європі (EUROBATs).

Положення про УЦОК укладено Ініціативною групою УЦОК 27.04.2001 року у складі: І. Загороднюк, Я. Петрушенко, О. Годлевська, В. Тищенко. Затверджено Радою Теріологічного Товариства НАН України 05.05.2001 р.

18-19 травня (третя субота травня) — День науки

Цей день відзначений червоним у переліку офіційних державних свят України.

Щорічно, в третю суботу травня, усі вчені і інші працівники сфери науки, приймають поздоровлення з професійним святом — Днем науки України. Цей день встановлений Указом Президента України від 1997 року. Через 2 роки, в 1999 році, вийшов закон «Про науку і науково-технічну діяльність», який визначає основні пріоритети і напрями в розвитку науково-дослідної діяльності в державі. Цей документ також регламентує головні цілі для цієї сфери життя.

Джерело: "календар України" >>>

22 травня — День біорізноманіття

Занепокоєні постійним збідненням флори та фауни, представники багатьох держав світу підписали Конвенцію про біологічне різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.),як основу еволюції і функціонування систем біосфери і сталого забезпечення потреб населення Землі. Нею проголошено збереження не окремих ланок природи, а всіх систем біосфери в глобальному масштабі. 20 грудня 2000 року Генеральна Асамблея оголосила 22 травня Міжнародним днем біологічного різноманіття (резолюція 55/201). Від тоді, щорічно, 22 травня світова спільнота відзначаєМіжнародний день біологічного різноманіття (International Day for Biological Diversity).

Щорічне святкування Міжнародного дня біологічного різноманіття — чудова можливість ще раз згадати про необхідність збереження біорізноманіття та усвідомити відповідальність за збереження цієї дорогоцінної спадщини для нинішніх та прийдешніх поколінь.

Джерело: сайт Мінекології України >>>

5 червня — Всесвітній день охорони оточуючого середовища

Цей день відзначений червоним у переліку офіційних державних свят України.

Джерело: "полный список праздников Украины" >>>

4 липня — Всесвітній спелеотост (день спелеобіолога)

Свято усіх дослідників підземель, яке серед зоологів найбільш послідовно відмічається хіроптерологами (дослідниками кажанів). За традицією, всі спелеологи світу в цей день в один і той самий час (в Україні — о 24:00 год.) піднімають свої келихи за спокій підземель, добробут їхніх мешканців і вдачу дослідників. Традиція є давньою і започаткована нашими західними колегами. Свято збігається з днем Америки.

Джерело: це знають всі спелеологи.

7 липня (ніч Леляка) — свято Івана Купала

Давнє язичницьке свято, серед дієвих персонажів якого присутні тварини (істоти), у тім числі Леляк. "Леляк", за однією з версій, — нічний птах дрімлюга, проте це слово виглядає однокорінним з "лиликом" (тобто кажаном). За іншими джерелами (Булашев, 2003), "Ляйляк" — це священий птах, Лелека. За тлумаченнями, наведеними у "Словарі" Грінченка, поняття "лилик" та леляк" правдоподібно пов'язані з ніччю, щось таємне і нічне. В наші дні свято Івана Купали проводять зі значною домішкою сюжетів зі свята Комоїдиці (див. вище). За версією, яку повідали житомирські поліщуки (у версії Сергія Жили), маємо такі зв'язки: У Лелі (богині любові) було дві дитини: Лелека (бог дитини) і Леляк (бог щастя). Їхні ролі були символічними: "леляк тримав свічку, а лелека приносив дитину". Леляк прилітав 7 липня (на Івана Купала, тобто в найкоротшу ніч), і лелека — 1 квітня, тобто через 9 місяців. Можливо, мова йшла про початок весни (а не саме 1 квітня), тобто про Комоїдицю, оскільки лелек в Україні в часи Київської Русі, а тим паче раніше, не було (згідно з книгою В. Грищенка) [щоправда, напевно були чорні лелеки, Ciconia nigra]. В усіх випадках важко говорити про точну відповідність згаданих дат до сучасного календаря, найчастіше поганські свята були пов'язані з фенологічними датами або з ключовими астрономічними подіями (напр., весняне рівнодення та найкоротша ніч).

Джерело: розповідь Сергія Жили на 12-й теріошколі в Луганську та інші джерела.

18 серпня — День Тарпана

Тарпан — пращур свійського коня. Бережливе відношення людини до диких тварин здавна проявлялося у ставленні до таких невипадкових в історії людини ссавців, як коні. Важливість цих тварин для господарства і військових походів з часів хрещення Росі підкреслювалася тим, що цих тварин ніколи не нищили і не вживали у їжу. Останнім часом всі дійшли до розуміння цінності цих тварин у підтриманні стійкості лучно-степових екосистем, які без участі коней стали такими ж зникаючими, як і самі дикі коні. Тарпан був винищений на теренах України на початку ХХ ст., проте тепер його відновлюють завдяки зусиллям колег з Асканії-Нова. Тому день шанобливого відношення до диких тварин і, зокрема, до коней тут пов'язано з тарпанами.

На Русі заступниками і цілителями домашніх тварин почитають святих мучеників Флора і Лавра, чиї імена пов'язані з природою (від латинського floros — квітучий, Лавр — назва дерева, гілками якого прийнято прикрашати переможців). День пам'яті святих святкують 18 (31) серпня. За усними переказами з Новгородщини, з відкриттям мощів святих мучеників Флора і Лавра припинився падіж худоби. Тоді і почалося шанування святих як заступників коней. Це шанування, можливо, прийшло на Русь з Балкан — батьківщини святих братів. Саме там виник переказ про те, що мученики Флор і Лавр були навчені архангелом Михайлом мистецтву керувати кіньми. Відповідно до іконописного канону святі Флор і Лавр повинні бути написані з кіньми, яким вони покровительствують. Найбільше поширення одержав сюжет "Чудо про Флора і Лавра". Переказ, що послужив основою для іконописного сюжету, оповідає про те, як святі брати з'явилися на допомогу пастухові, що втратив коней, і допомогли знайти пропажу. Існував на Русі дивний народний звичай: на "кінське свято", як називали день пам'яті Флора і Лавра, приганяли до церков коней із всіх околишніх сіл. У розчесані гриви і хвости коней вплітали стрічечки і шматки кумачу і ситцю самих яскравих кольорів, наряджали їх у розшиті попони і збрую, прикрашену стрічками і дзвіночками. Тварин водили для купання до водойм, підводили до храмів, де відбувалися урочисті молебні святим мученикам Флору і Лавру. Після молебну відразу перед церквою коней окропляли святою водою.

Джерело: сайт Західно-Українського товариства захисту тварин (автор Ніна Колоскова) >>> та ін.

1–7 вересня — Європейська ніч кажанів (дата не фіксована)

Свято "Ніч кажанів" вперше відмічене 1995 року в Польщі завдяки активності Центру Хіроптерохогічної Інформації ПАН під керівництвом Броніслава Волошина. Датою святкування було обрано 21 вересня (тобто за тиждень після Здвиження). [Ця дата дивним чином збігається з днем народження Б. Волошина]. З 1997 року свято прийнято як загальноєвропейська природоохоронна акція, яку відмічають всі країни, що є сторонами Угоди про збереження кажанів в Європі, EUROBATs (угода діє з 1991 р., ратифікована ВР України 19.05.99). Мета Угоди — узгодження дій, розробка і впровадження європейськими державами спільних заходів щодо збереження кажанів та місць їхнього перебування. Одним із пріоритетів діяльності в рамках Угоди є піднесення екологічної свідомості населення стосовно важливості збереження кажанів. Проведення у 1997 р. "Європейської ночі кажанів" стало значною подією, в якій взяли участь декілька країн Європи, у тім числі й Україна. В Україні та Польщі, зокрема, були організовані конкурси дитячих малюнків за темою "Кажани очима дітей", кращі з яких видано у вигляді листівок.

В Україні "Ніч кажанів" вперше відзначена теріологічним товариством 28 вересня 1998 р. в рамках роботи V Теріологічної школи. Наступного 1999 року це свято відзначали 28 серпня, що було пов'язано з проведенням "VIII European Bat Research Symposium" (Краків, серпень 1999 р.), при тому того року в Україні завдяки Секретаріату EUROBATs було поширено близько 200 плакатів "Європейська Ніч кажанів в Україні". Відтоді цей день (з жорстко не фіксованою колендарною датою, якою є другий день роботи теріошколи, тобто найчастіше це останній вівторок вересня) щороку відмічають фахівці-хіроптерологи у формі круглого столу на поточному щорічному семінарі теріологів. 12-та Європейська ніч кажана у 2008 р. відбудеться 30-31 серпня. Останніми роками в різних країнах найчастіше свято відзначають в останню неділю серпня або першу неділю вересня.

Джерело: авторські дані; інформаційні листи В. Домашлінця (у т.ч. передмова до "Ніч кажанів '98 в Україні") та Б. Волошина (у т.ч. на обкладинці "Польового визначника кажанів")

14 вересня — День Вирія

День Вирія — 14 вересня — день зникнення дикого звіра. Вирій як фенологічна подія (кінець літа, "зникнення" звірів) серед ссавців найбільш виразна у кажанів та зимосплячих гризунів. У "Колі Сварожому" відомо кілька свят, коли вшановують Велеса: 6 грудня (інша назва — Дід Мороз), 2 січня (Водокрес, що вказує на зв’язок Велеса з водною стихією — Даною, Мокошею), 11-12 лютого (Велесові святки або “Чортовий тиждень”), у деяких регіонах у кінці лютого (Масляна, Колодій) або 24 березня (свято пробудження ведмедя, давньоруська “Комоїдиця”), 14 вересня (свято Вирію). Це свято, що має ще назву Здвиження, пов’язане з відльотом птахів та відходом змій під землю. Змій також є символом Велеса, бо він зв’язківець зі світом Пращурів — Раєм, Ірієм.

Подібність Велеса до литовського “веліса” (покійника) також вказує на його тотожність з нашим Домовиком, що є духом Предка і покровителем домашніх тварин — “звірят, звір’я”, тобто тих, хто приходить “з Вирія”. Про те, що наші далекі Пращури бачили на нічному небі різних звірят, свідчить хоча б уявлення про Зодіакальні сузір’я у багатьох арійських народів, в тому числі й слов’ян (грецьке Zodiakus — коло із зображеннями тварин).

Джерело: Волхвиня Зореслава "Вчення про Велеса" >>>

16 вересня — День працівників лісу

Офіційне професійне свято України. Серед працівників цієї галузі — наші колеги мисливознавці, одними з головних об'єктів уваги яких є пухнасті та ратичні звірі, тобто всі ті, хто здавна привертав увагу мисливців. Дякуючи зусиллям працівників лісу, маємо надію на підтримання життєздатних популяцій багатьох видів з числа представників "мисливської" фауни, у тім числі оленів і кабанів, куниць і видр, вивірок і бобрів, а також вовчків і кажанів, всіх інших мешканців лісових екосистем.

Джерело: "полный список праздников Украины" >>>

3 жовтня — початок роботи Першої Теріологічної школи

Перша Теріологічна школа-семінар — "Теріофауна заповідників" — відбулася у Карпатському біосферному заповіднику 3-7 жовтня 1994 року. На цьому сайті можна знайти звіт про цю школу, яка зібрала близько 20 фахівців з України та Росії і завершилася символічним сходженням на вершину гори Говерла. Серед перших учасників школи були такі відомі в Україні теріологи, як Зоя Селюніна, Василь Покиньчереда, Олександр Киселюк та інші. Перша Школа стартувала в переддень, а фактично почала працювати в День захисту тварин (див. далі).

Джерело: Звіт про Першу Теріологічну школу-семінар (на цьому сайті) >>>

4 жовтня — Міжнародний день захисту тварин

День захисту тварин — цей Всесвітній день проходить щорічно 4 жовтня з 1926 року, коли європейці відзначили 700 років із дня смерті одного з найбільших християнських святих — Франциска Ассізського (1182-1226). Франциск Ассізський був засновником францисканського ордена ченців римсько-католицької церкви. Канонізований у 1228 році. Франциск Ассізський одним з перших не тільки в християнстві, але й у західній культурній традиції став підкреслювати духовну рівноправність із природою, проповідував любов і співчуття до всього живого, намагався замінити ідею про безмежність панування людини на ідею рівності всіх живих створінь. Святий бачив усю природу як відображення свого творця й іменував звірів, птахів, місяць, зірки, воду своїми братами і сестрами. Легенди оповідають, що Франциск мав неймовірну здатність вступати в контакт із дикими звірами, що не тільки не заподіювали йому шкоди, але слухалися святого і захищали його. А він, у свою чергу, закликав не заподіювати шкоди тваринам, виступав на їхній захист. Франциск Ассізський вірив, що природа сама по собі має значення і не залежить від цінності, що додається їй людиною. У такий спосіб він передбачив ідею екологічної етики про внутрішню цінність дикої природи. У 1979 році Папа Іоанн Павло ІІ офіційно назвав святого Франциска Ассізського патроном екологів. Рішення про святкування Міжнародного дня тварин було прийнято 1931 року на Міжнародному конгресі прихильників руху в захист природи, що проходив у Флоренції. Товариства захисту тварин багатьох країн заявили про свою готовність щорічно відзначати цю дату й організовувати різноманітні масові заходи.

В Україні перше офіційне Рішення про щорічне відзначення Міжнародного “Дня захисту тварин” було прийнято сесією Київської міської Ради від 27.11.03 р. № 213/1087 (п.п. 5.6. Київської міської програми вирішення проблем з утримання домашніх та інших тварин).

Джерело: сайт Західно-Українського товариства захисту тварин (автор Ніна Колоскова) >>> та ін.

II неділя жовтня — День санітарно-епідеміологічної служби

Цей день відзначений червоним у переліку офіційних державних свят України (за свідченням нашого колеги О. Зорі, в СЕС це свято відзначають протягом усього тижня, пояснюючи це тим, що "ІІ неділя" може бути інтерпретована як "другий тиждень"; за іншою версією ця дата випадає на 20 червня). СЕС — це служба, вся діяльність якої пов'язана з обмеженням присутності диких і бродячих тварин та пов'язаних з ними природно-вогнищевих інфекцій і інших факторів непокою в місцях проживання, роботи або відпочинку людей. Попри це, СЕС як найбільш агресивна щодо фауни організація, подарувала науковим товариствам і всім нам одних з найбільш фахових колег і найбільш талановитих зоологів. Якщо хтось має сумнів — відвідайте авторський сайт Ігоря Євстафьєва, нашого колеги з Кримської республіканської СЕС, — "Світ тварин" ("Мир животных") і дізнайтеся багато нового про таємничий світ дикої природи та про все, що пов'язано з ними >>>. На нашому сайті існує спеціальна сторінка про медичну теріологію в Україні "статті з медичної теріології".

Джерело: "полный список праздников Украины" >>>

29 жовтня — ратифікація Україною Бернської конвенції

29 жовтня 1996 року Верховна Рада України ратифікувала Бернську конвенцію, повна назва якої — "Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі. Конвенція прийнята 9 вересня 1979 року в м. Берн, дата її вступу в силу — 01.06.82, депозитарій — Рада Європи. Конвенція є по суті головним документом, що регламентує формування "червоних списків" тварин в Європі та засад охорони видів. Другий вируск Праць Теріологічної школи (1999) було присвячено саме цій темі, його назва — "Ссавці України під охороною Бернської конвенції" (докладніше про цей випуск див. на нашому сайті >>>).

В Преамбулі до Конвенції зазначено наступне: "Держави — члени Ради Європи та інші держави, що підписали дану Конвенцію; вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення ще більшої єдності між її членами; враховуючи прагнення Ради Європи до співробітництва з іншими державами в галузі охорони природи; визнаючи, що дика флора та фауна є природною спадщиною вічних естетичної, наукової, культурної, рекреаційної та екологічної цінностей, які необхідно зберегти і передати наступним поколінням; визначаючи важливу роль, яку відіграють флора та фауна у збереженні біологічної рівноваги; враховуючи, що численні види флори та фауни зазнають серйозного виснаження і що деяким з них загрожує зникнення; усвідомлюючи, що збереження природного середовища є важливим елементом захисту і охорони дикої флори та фауни; визначаючи, що проблема збереження дикої флори та фауни повинна враховуватися урядами в їх національних цілях і програмах і що необхідно розвивати міжнародне співробітництво для захисту, зокрема, мігруючих видів; враховуючи численні заклики урядів і міжнародних організацій до спільних дій, в тіму числі заклики, що надходять від Конференції Організації Об'єднаних Націй з охорони оточуючого людину середовища 1972 року та Консультативної Асамблеї Ради Європи; прагнучи, особливо в галузі збереження тваринного світу, дотримуватися рекомендацій резолюції № 2 другої Європейської конференції Міністрів у справах охорони навколишнього середовища, згодились на нижченаведене"...

Джерело: "Праці теріологічної школи" (на цьому сайті) >>> та сайт "Законодавство України" >>>

11 листопада — День першої (осінньої) пісні Лилика

Щоосені на початку листопада, звичайно при переході вечірніх температур у діапазон 5-10 град. можна чути (навіть без ультразвукового детектора) осінню пісню лилика (Vespertilio murinus). Ця пісня, тонке щебетання в діапазоні 14-20 кГц, є шлюбною піснею самців, які "співають" в польоті, найчастіше біля високоповерхових будівель, як в місцях літування, так і на міграційних шляхах. За пропозицією круглого столу УЦОК*, що проходив в рамках 14 Теріологічної школи (Чорнобиль, 24-28.09.2007) це свято пропонується відзначати щороку за нефіксованою датою, маючи на меті першим почути цю пісню і звернути на неї увагу інших: як колег, так і друзів. Цього (2007) року друга неділя листопада випадає на 11.11.2007. (P.S. 2007 року в Луганську перша пісня лилика почута ввечері 10 листопада).

Джерело: Робочі матеріали 14 Теріологічної школи-семінару
* УЦОК — Український Центр Охорони Кажанів >>>

24 грудня — День Кози (початок нового року)

За старим стилем святковою датою є 7 січня. КОЗА — тварина-тотем давніх українців, зокрема наддніпрянських. З XIV ст. входить міфічним образом до українського фольклору. Коза — героїня найдовшої ночі, в її образ перетворилася Коляда — родителька нового Сонця. За Сергією Плачиндою, ця добіблійна історія, у подальшому вплетена у біблійний різдвяний сюжет, звучала так:

... Добре врожаїлось на Землі. Влітку дні були найдовші, тепла — найбільше, тож Божич виріс у велетня. А коли люди врожай зібрали, осінь настала — то Божич почав старіти, зменшуватися, і дні ставали коротшими й коротшими, а ночі довшали й темнішали. Тішився тоді Чорнобог з Марою. Бо йшла люта війна між Чорнобогом і Білобогом, між світлом і пітьмою, між добром і злом; і Чорнобог поклав перемогти Світло. От і настала тоді найдовша ніч, в яку помер геть постарілий Божич. І зрадів Чорнобог. Він сказав Марі: "Ось біжи мерщій на Землю. І будь-що знайди Коляду. Бо вона знову ходить вагітною, носить нового Божича в утробі своїй. Не дай йому народитися! Не дай появитися на світ сонячному світлу, що знищує нас. Маємо перемогти світло, аби вічна ніч настала".

"І знову побігла Мара по Землі. Вздріла Коляду й стала гнатися за нею. І знову перетворилася вагітна богиня неба в Козу, і пробігла Мара повз неї, не звернувши уваги на рогату тваринку. Оббігала Мара за ту довгу ніч усю Землю, та дарма... Зблиснули з-за лісів і гаїв перші промені молодого золотоликого Божича. Народилося нове Сонце. Новий рік. Нове життя. Здійнявся Божич над Землею, а люди — віншувальники Коляди — зібралися у ватаги, котрі назвалися КОЛЯДНИКАМИ, і пішли з радісними співами від хати до хати, несучи попереду Звізду Ясну — зображення Божича-Молоде-Сонце. А ще колядники несли з собою опудало священної тварини — Кози, котра щороку рятує Коляду від Мари".

Варто також додати, що слова "коляда", календа", "календар" та інші є очевидно однокорінними. Календами в різних написаннях і варіаціях називали свічки, останню декаду місяця тощо.

Згідно з "Вченням про Велеса" у викладі Волхвині Зореславни, "Показовим щодо цього ["Велес... є духом Предка і покровителем домашніх тварин", а "наші далекі Пращури бачили на нічному небі різних звірят"] є українське вірування в те, що тварини на Різдво розмовляють, а дбайливий господар може почути їхню мову. Жодна тварина в цей день не повинна зазнати якоїсь кривди, тому господар особливо пригощає свою худібку, годує хлібом, іноді заводить до хати. Бо в Різдвяну ніч Бог Велес оглядає свої земні череди і дає приплід тварин тому господарю, який добре їх доглядає.

Джерело: Сергій Плачинда, 1993 (Словник давньоукраїнської міфології) >>>.
Волхвиня Зореслава "Вчення про Велеса" >>>

Впорядкував Ігор Загороднюк

<<< повернутися