 Дика
фауна в антропогенізованому середовищі
(від редактора)
Дослідження фауни завжди були серед пріоритетних
задач теріології разом з вивченням морфології, мінливості,
динаміки популяцій, особливостей екології тощо, проте
останнім часом набули особливого значення у зв’язку з
новими процесами: суттєвими змінами складу регіональних
фаун, змінами меж поширення видів, появою чужорідних видів
і зникненням низки аборигенів, зі змінами рівня синантропії
окремих видів і фауни загалом.
Межі синантропної фауни суттєво розширилися:
якщо раніше до них зараховували урбанофілів або гемерофілів,
тобто мешканців забудов і загалом сильно антропогенізованого
середовища, то тепер фахівці кажуть і про те, що й популяції
вовка, який по суті є екзантропом, тобто видом, що явно
уникає людей, по суті стали вимушеними синантропами. Таки
вимушена «синантропія» визначається тим, що «антропогенний
фактор» і його різновид прямого впливу — «антропічний»
— набули небаченої сили, стали всепроникними, увійшли
в число провідних факторів існування багатьох видів.
У ситуації, що склалася з дикою фауною,
ми маємо фактичну відсутність на 80–90 % території країни
багатьох видів, що внесені до «червоних» переліків і фактичне
домінування в багатьох місцях певних аборигенних і чужорідних
видів. Впливи тих самих здичавілих котів і псів, виселених
на літо пацюків і хатніх мишей, ондатр і візонів (останні
відомі як «американські норки), нетопирів білосмугих і
пергачів пізніх набули небачених дотепер масштабів; годі
казати про свійських звірів на вільному випасі (корови,
кози, вівці, свині тощо) та численних втікачів з культури.
Усе більшу роль відіграють і об’єкти напіввільного утримання
й розведення в мисливських господарствах, включно з муфлонами,
плямистими оленями й ланями.
Фауна набуває значних змін, які ще мають
бути оцінені. Проте у значній частині регіонів і щодо
значної частини груп ми дотепер не маємо впевнених знань
про вихідні стани фауни, і такі дослідження є не менш
актуальними, ніж вивчення змін. Щоправда, вихідні стани
в значній кількості випадків є вже незворотно втраченими,
проте завжди є сподівання як на можливості відновлення
популяцій, надто в місцях останніх реєстрацій видів, так
і знахідки «загублених світів», як-от виявлення нових
цінних місцеперебувань дикої фавни та заповідання таких
куточків. Щоправда, це все ніяк не зменшує вкрай неприємний
феномен фрагментації популяцій і «танення» ареалів.
Усі питання цього циклу, включно з дослідженням адаптації
видів до існування в умовах антропогенізованого середовища,
життя в урбоценозах, пагоценозах, агроценозах і технотопах,
у системі стрічкових біотопів і фрагментованому середовищі,
зміни у структурі популяцій, поведінці, живленні, міграційному
статусі, виборі сховищ, репродукції й рівнях смертності,
зміни мінливості й загалом морфології чи генетичної структури
популяцій — усе це набуває нових змістів і ставить нові
завдання.
Вивчення ж вихідних станів біоти, реконструкції
ареалів, складу локальних фауністичних комплексів та інших
особливостей стають завданням, подібним до задач палеонтологів
або ж «дослідників майбутнього», які намагаються уявити
собі природні комплекси без впливів людини і явно пов’язаних
з людиною видів тварин. Звісно, в окремих випадках ми
подібні процеси маємо, що красномовно демонструє відновлення
природних екосистем і популяцій у Чорнобильській зоні
відчуження або започатковано масштабною деіндустріалізацією
на Донбасі. З іншого боку, ми маємо катастрофічні зміни
фауни у регіонах з новим унаслідок геополітичних катастроф
пріоритетним розвитком рекреації, як-от у Причорномор’ї
та в Закарпатті.
Цей поточний збірник покликаний привернути
увагу на подібні питання і за можливості сприяти новим
дослідженням або принаймні зацікавити ними. Понад те,
на думку упорядника, така тема мала би стати темою великої
колективної монографії з оцінками поточного складу теріофауни
й напрямків її поточних і подальших змін, включно з оцінками
незворотних втрат видів або окремих географічних популяцій,
впливів чужорідних видів, змін у структурі фауністичних
угруповань тощо.
Красно дякую всім тим, хто долучився своєю
участю до підготовки цього випуску. Це видання готувалося
в умовах катастрофічного зниження як дослідницької, так
і епістолярної активності колег, в умовах локдауну внаслідок
пандемії та в умовах соціальних і персональних стресів
через загрози нових воєнних конфліктів в Україні. Тому
збірник праць не є таким великим, як декілька попередніх,
і нам довелося докласти значних зусиль для наповнення
збірника. Важливо, що це вдалося. Моя подяка редакторам
цього видання за правки текстів, зокрема Золтану Баркасі
за корекції й переклади англомовних блоків і Сергієві
Харчуку за корекції українськомовних текстів.
Ігор Загороднюк,
упорядник і редактор поточного випуску
|
