от і тепер, після цьогорічної шацької школи я став свідком, як пан Шпак тягнув тяжку сумку, якою, як всі знали, він пишався через її наповненість добрими, але важкуватими презентами з перцем і медом. але, судячи з ваги, там були не тільки ті презенти, про які він думав. пару фраз з листування:
- говорят, вас хотели на границе арестовать за контрабанду стройматериалов!
- жлобы:) я это кирпич только в Минске обнаружил. .... самое весёлое в том, что я жене рассказал как мне положили кирпич 1-й раз а я его переложил Шевченко - он Тищенко, а Володя вроде бы Маше. И тут мы лезем разбирать мою сумку, а он родной там и лежит.
здалося мені, що оце перше смачне слівце стосувалося не так нас, як того прикрого факту, що поклали лише одну цеглинку. на шпаківню хіба що вистачить.... коментар не забарився, і найшвидше відреагував Опоссум (зі скайпу):
-
а че жлобы? мы же не для того, чтобы дом строить. А так - на память. Пусть чаще в Украину приезжает. Может через несколько десятков лет соберет и на сарайчик. але, як каже пан Киселюк, "на кому стало, той біжить". то ж Бегемог відразу дав слушну пропозицію:
- всё бы Вам шутить
я этот кирпич принципиально привезу на след. школу. начинаем традицию "переходной кирпич школы" 