Сторінка 1 з 1

історія однієї цеглинки

Додано: Чет вересня 30, 2010 3:55 pm
zag
історії з поштучним вивозом першокласної цегли з цегельні або інших довгобудів стали вже класикою життя теріологів-мандрівників. пригадую, як Томко Постава тащив через українсько-польський кордон, з розточанської школи (2002 р.) величезну каменюку, приховану щирими друзяками у його 100-літровому рюкзачку, під купою переданих до Польщі журналів. врешті, польські прикордонники, ледь стримуючи ржачні напади, його запитали (наші пропустили без слів) - "а чи пану не тяжко, і чи то все вартує?" - "не тяжко, бо вартує" сказав Томко, забравши рюкзак після рентген-догляду. і лише у славному Кракові наш друг зрозумів прикольність тієї дивної прикордонної фрази. витівка повторювалася і надалі, щоразу з новими героями.

от і тепер, після цьогорічної шацької школи я став свідком, як пан Шпак тягнув тяжку сумку, якою, як всі знали, він пишався через її наповненість добрими, але важкуватими презентами з перцем і медом. але, судячи з ваги, там були не тільки ті презенти, про які він думав. пару фраз з листування:

- говорят, вас хотели на границе арестовать за контрабанду стройматериалов!
- жлобы:) я это кирпич только в Минске обнаружил. .... самое весёлое в том, что я жене рассказал как мне положили кирпич 1-й раз а я его переложил Шевченко - он Тищенко, а Володя вроде бы Маше. И тут мы лезем разбирать мою сумку, а он родной там и лежит.

здалося мені, що оце перше смачне слівце стосувалося не так нас, як того прикрого факту, що поклали лише одну цеглинку. на шпаківню хіба що вистачить.... коментар не забарився, і найшвидше відреагував Опоссум (зі скайпу):

- :) а че жлобы? мы же не для того, чтобы дом строить. А так - на память. Пусть чаще в Украину приезжает. Может через несколько десятков лет соберет и на сарайчик.

але, як каже пан Киселюк, "на кому стало, той біжить". то ж Бегемог відразу дав слушну пропозицію:
- всё бы Вам шутить :) я этот кирпич принципиально привезу на след. школу. начинаем традицию "переходной кирпич школы" :)

Re: історія однієї цеглинки

Додано: Чет вересня 30, 2010 4:49 pm
opossum
Не знаю, хто започаткував цю традицію на школі. Але для мене прикладом підкладання зайвих речей, зв'язування шнурків і тому подібним світлим моментам став саме ТОМЕК ПОСТАВА. Без нього наші експедиційні будні могли би бути більш серйозними і діловими. Але не сталося! :D

Re: історія однієї цеглинки

Додано: Чет вересня 30, 2010 6:30 pm
FireFly
zag писав: - всё бы Вам шутить :) я этот кирпич принципиально привезу на след. школу. начинаем традицию "переходной кирпич школы" :)
И шо так Леша раволновался... Ну мало ли что мы все (постоянно :)) из экспедиций привозим. В первый привозной раз, году в 98 что-ли, я помню пришлось везти вместе с кирпичом еще и обрезок какой-то ржавой трубы, заботливо упакованный коллегами в кулечек.

Re: історія однієї цеглинки

Додано: П'ят жовтня 01, 2010 8:53 am
Бегемот
Ну почему же разволновался...:)
Дело в том, что я сам люблю такие шуточки, кстати недавно похожий кирпич подарил на 30-ти летие другу стороителю. Просто я так гордился тем, что нашел этот кирпич в первый раз, что потерял бдительность, увы...:)
А насчёт традиции я серьёзно - напишу на нём "Ганаровая пераходная цагліна Тэрыялагічнай Школы", распишусь и кому -нибудь подброшу:) Тот, кто его у себя обнаружит - расписывается и везёт на след. Школу. Ну как?

Re: історія однієї цеглинки

Додано: П'ят жовтня 01, 2010 4:59 pm
opossum
А шо?! Я погоджуюсь. Але як бути з тими, хто не може на кожну школу приїздити? Треба б мати декілька цеглин. Одну основну, інші для підстраховки.

Re: історія однієї цеглинки

Додано: П'ят жовтня 01, 2010 10:16 pm
Ekolog
традиції ... традиції ... традиції ...

у Ковелі на залізничному вокзалі лишився під пальмою великий камінець. Одна "добра" людина сумлінно виконувала традицію "Історії однієї цеглинки". Гадаю, що через надцять років, ця каменючка має лежати на старому місці (хіба що пальму приберуть), бо навряд-чи хтось захоче викидати ту цеглину, тай і схована вона добряче.
Повіз би я цей "сюрприз" спочатку у Київ, а потім: Овруч-Селезівка-Словечне-Київ-Конотоп-Суми. Проте добре, що мені схотілося їсти, і я вчасно викрив безбілетника.
На наступній школі зобов"язуюсь сумлінно виконати традицію передачі цеглинки - матеріалу буде навалом (море як не крути), було-б лише бажання ...

Re: історія однієї цеглинки

Додано: Сер жовтня 06, 2010 7:59 pm
zag
Еколог! будемо вважати, що ви заклали цеглинку Другої ковельської школи. залишилося повернутися!
от тільки треба придумати таке правило, як би так не розкладати цеглинки по всіх вокзалах! наприклад, якщо не виявив вчасно (до того, як сісти в потяг) - бережи і привозь на свою наступну школу! або "передай" комусь на суміжній школі, як привіт від теріологів орнітологам чи ентомологам....

Re: історія однієї цеглинки

Додано: Нед жовтня 10, 2010 11:48 pm
Igor Polishchuk
По поводу кирпича. Пребывая на войсковой службе, я три года выписывал "Химию и жизнь" - очень занятный журнал. Готовясь к дембелю, сделал подборку наиболее интересных экземпляров и сложил в большой портфель. С увольнением что-то долго тянули и когда, наконец, мне дали зеленый свет, я забежал в кубрик, быстро схватил портфель, но тяжести не ощутил, находясь в приподнятом настроении. Масса полезной информации приятно оттягивала руку. И только в поезде обнаружил болванку от снаряда. Я был в шоке - куда с нею деваться. Окна закрыты. Если выбросить в мусорник в поезде, то кто-то обязательно обнаружит и поднимет переполох. Выбросить на остановке - кругом масса народа, подумают, что террорист. Так и довез домой.